7 грудня в рамках проекту «Навколо книги» в Українському кризовому медіа-центрі відбулась зустріч з Владиславом Гриневичем – доктором політичних наук, автором книги “Червоний імперіалізм. Друга світова війна і громадська думка в Україні. 1939–1941”.
Така ознака імперіалізму виникла не сьогодні. За словами спікера, термін «Червоний імперіалізм» з’явився під час Громадянської війни.
«Тоді саме в середовищі українських лівих – не комуністичних більшовицьких, а есерів, Української комуністичної партії після 1919 року виникло це поняття як формулювання того, що Росія переродилася з царської імперії в комуністичну, і захоплює землі. Це зовсім не те, що собі представляли українські комуністи», – зазначив Владислав Гриневич.
У той період історії на терені колишньої Російської імперії одна за одною виникали національні держави. Українська Народна Республіка була першою демократичною українською державою. Так само Грузія, Вірменія, країни Середньої Азії. Більшовики потім їх всі об’єднали в Радянський Союз.
«Було зрозуміло, що колись ця імперія повинна розвалитися. І в 1991 році вона розвалилася, але не повністю. Саме це стало для нас проблемою зараз», – вважає Гриневич.
На його думку, історик має працювати з тим, що сталося і утримуватися від прогнозів. Так, наприкінці 80-х років один з відомих американських дослідників написав книжку про те, чи розвалиться СРСР. Автор впевнено заявив, що такого не станеться. Він захистив дисертацію, написав монографію, і за два роки Радянський Союз розвалився.
«Навіть книжки були, в яких стверджувалося, що епоха війн закінчилася і люди навчилися жити без них. Буцімто, зараз немає місця для імперіалізму, захоплення чужих територій. І ось вам Росія і те, що Путін зробив, Те, що відбувається з нами, це аномалія, адже імперіалізм своє вже відгуляв. Двадцяте сторіччя є сторіччям загибелі, розвалу імперій. Чому нас підтримує фактично весь світ? Там зрозуміли, що це явище, яке загрожує всьому світу. Перемога України над Росією і закінчення остаточного розвалу цієї російської, радянської, путінської імперії врешті решт має покласти край оцим негараздам», – впевнений автор.
Як вчений, він ретельно досліджував національний фактор в армії, і дійшов висновку, що багатонаціональність є її слабкістю.
«Після 1938 року розпочинається мобілізація в армію неслов’янських народів. В одній частині масово з’являються представники північного Кавказу, грузини, вірмени, азербайджанці, узбеки. Між собою вони якось повинні спілкуватися. Виникає безліч проблем, і перша з них – мова. Здебільшого представники цих народів російською мовою не володіли, а якщо і володіли, то дуже погано або робили вигляд, що її не розуміють. Другий момент – це різні культурні аспекти. Скажімо, мусульмани не їдять сало. В армії про це думали. Якщо годували солдатів, то не м’ясом, а салом. У відповідь на це мусульмани відмовлялися їсти. Виникали проблеми і через те, що деякі народи між собою не дружні. З’являлися певні тертя. Подекуди бійки. Це за радянських часів вигадали міф про дружбу народів. Насправді, це дуже складний та небезпечний фактор, і свою роль для російської армії він ще зіграє», – переконаний Владислав Гриневич.
