До 24 лютого 2022 року мешканка Харківської області Альона Новікова жила звичайним життям. Здобула три вищих освіти, виховувала разом із чоловіком маленьких дітей та піклувалася про свій «маленький звіринець» – собаку, котів та шістьох коней.
Дівчині вдалося організувати евакуацію 50 коней. «Декілька разів коневоз разом з кіньми потрапляв під обстріли. Він був весь у дірках. Під час останньої ходки водій дуже боявся – і що тварини поляжуть, і що сам загине», – розповідає Альона.
Саме коні завжди були пристрастю
Першу кобилу дівчина отримала на свій 21-й день народження – у подарунок від чоловіка. На відміну від деяких власників, які використовують цих тварин або як забавку, або як спосіб заробляння грошей, Альона обрала свідомий шлях. Вона звернулася до кінно-спортивної школи у Малій Данилівці під Харковом, щоб отримати необхідні знання.
«Саме там мене навчили всього, що я знаю про коней. Мене навчили їздити верхи, навчили, як поводитися з кіньми та як за ними доглядати, як лікувати», – розповідає мешканка Харківської області.
Дергачівська кінно-спортивна школа на базі зооветеринарної академії існує ще з радянських часів. Для учнів вона була безкоштовною, але натомість вони мали допомагати у догляді за тваринами. Саме тому випускники цієї школи не лише вміли їздити верхи, а й знали все про своїх чотириногих друзів.
Але для Альони навчальний заклад став справжньою родиною. Саме тут дівчина зустріла подругу, яка пізніше стала її кумою, саме тут вона отримала досвід організації спортивних змагань.
Тому з початком повномасштабної війни не могла покинути свою «другу родину» напризволяще. Втім, спершу від російських обстрілів потрібно було рятувати своїх близьких.
«Ми були перші, хто зустрів ворога»
На момент російського вторгнення Альона разом з чоловіком і трьома маленькими дітьми знаходилася у Дергачівському районі Харківської області.
«Ми були перші, хто зустрів ворога. Ми бачили першу танкову атаку, коли бронетехніка проривалася з Бєлгорода. Вони кружляли довкола нашого села, де ми були з трьома маленькими дітьми, з собаками, котами та кіньми. Одразу зникла електрика, вимкнули опалення, перебили всі вежі мобільного зв’язку, і ми опинилися в облозі», – згадує Альона Новікова.
Щоб отримати хоч якусь допомогу, дівчина вирішила ризикнути і пішла пішки в найближче місто Дергачі. Там ще був мобільний зв’язок, і нашій героїні вдалося знайти людей, які евакуювали її чоловіка та маленьких дітей. Сама Альона вирішила залишитися з тваринами.
Наступні два тижні вона провела під постійними обстрілами, без опалення та електроенергії. До села дійшли чутки, що сусідній населений пункт окуповано, і російська артилерія обстрілює звідти Харків. Тоді дівчина вирішила тікати разом зі своїми тваринами.
«Ніхто не зголосився приїхати та забрати мене з кіньми. Всі боялися – і в цих умовах це нормально. Приїхали мої друзі на маленькій «Шкоді», ми склали туди кілька пакунків дитячих речей, повантажили моїх котів та собаку. А коней я взяла в руки, і ми пішли геть звідти. Дійшли до зооветеринарної академії, де я лишила своїх коней – бо вірила, що війна скоро скінчиться», – розповідає Альона.
На цей час навчальний заклад, звісно, не працював. Співробітники, які залишалися з тваринами, розводили багаття та намагалися вижити в майже середньовічних умовах. Сама Альона разом з родиною поїхала спочатку на захід України, а згодом до Польщі.
«Я не могла вчинити інакше, бо кожного разу, як щось вибухало, моя дворічна донька починала битися в істериці. Вона нічого не їла та не пила, крім молока. Тому ми були вимушені рухатися кудись до безпечних місць», – каже Альона.
Дівчина вирішила на свій страх та ризик евакуювати 50 коней
Але думка про покинутих коней не полишала. Останньою краплею став дзвінок від тренерки, яка побачила загибель людини під час роздачі гуманітарної допомоги. Стало зрозуміло, що в умовах постійних обстрілів тварини знаходяться у смертельній небезпеці.
Тоді Альона знайшла людину, яка погодилася вивезти коней на спеціальному транспорті. Це було дуже ризиковано – фургон дуже гучний і привертає багато уваги. Але водію все ж вдалося доставити шістьох коней до Дніпра.
Втім, під вогнем залишалися ті тварини, які належали біотехнологічному університету (саме до його складу взимку увійшла зооветеринарна академія). Керівництво новоствореного вишу нічим не змогло допомогти. Тоді дівчина вирішила на свій страх та ризик евакуювати 50 коней.
Вартість порятунку на кожну тварину склала шість тисяч гривень. Причому за один раз можна було вивезти лише п’ять коней. Тоді Альона звернулася до своїх підписників в Instagram, а також до благодійних фондів. Спільними зусиллями вдалося зібрати необхідну суму.
«Декілька разів коневоз разом з кіньми потрапляв під обстріли. Він був весь у дірках. Під час останньої ходки водій дуже боявся – і що тварини поляжуть, і що сам загине. Але вдалося вивезти 50 коней», – розповідає Альона Новікова.
Робота ще триває
«Біженців» прийняли стайні в Дніпрі та Полтаві. Здавалося б, щасливе завершення історії? Але поки що ні. Утримання кожного з її «підопічних» коштує 200 гривень на день.
«Мабуть, була можливість знайти утримання трохи дешевше. Але спортивні коні звикають до певних умов проживання. І якщо змінити ці умови – вони починають дуже хворіти. Коли кінь хворіє, йому реально потрібні літри ліків, крапельниць та уколів. Тому дорожче поставити коня в погані умови й потім лікувати», – розповідає дівчина.
Більш того, наближається зима, а спортивні коні не зможуть пережити її на вулиці. Повернутися додому вони теж не можуть – нещодавно на територію зооветакадемії прилетіла ракета з «Іскандера».
Раніше кошти на утримання тварин та заготівлю кормів на зиму виділяла держава. Але зараз на луках, де збирали сіно для коней, повно мін та боєприпасів. До того ж неподалік розташувалися російські окупанти і будь-якої миті можуть розпочати обстріли. Не можна й роздати тварин добрим людям – попри все вони залишаються власністю держави.
Тому зараз Альона збирає кошти, щоб гарантувати їм комфортне проживання. Закупити для них корми, забезпечити гідні умови та постійний нагляд.
Більш того, навіть у надскладних умовах Альона Новікова закликає не опускати рук. Дівчина рятує одного зі своїх коней, стан якого погіршився після переїзду, намагається врятувати 50 державних тварин та вірить у те, що ці скакуни ще знадобляться для українського Параду Перемоги.
Олексій Басакін, Харків
03.08.2022
Матеріал підготовлений у рамках проєкту Local Media Support Initiative, що реалізовується УКМЦ за підтримки International Media Support IMS