Російська пропаганда активно відроджує образи та символи радянської доби, намагаючись викликати ностальгію і обґрунтувати свої агресивні дії. Кремль огортає перевірені часом радянські наративи та символи в сучасне контекстуальне тло. Таким чином, сучасна російська пропаганда системно експлуатує радянські міфи, символи та ритуали.
Використання радянської естетики в путінській пропаганді обумовлене високим рівнем ностальгії за часами «червоної імперії», який зберігається в російському суспільстві. Так, за даними опитувань, переважна більшість росіян – 80% – вважають радянську епоху скоріше хорошим часом, а близько 60% шкодують про розпад СРСР. При цьому позитивне ставлення до Радянського Союзу зберігається серед доволі значної частини молодих росіян, яких режим вербує на війну.
Група аналізу гібридних загроз узагальнила найбільш помітні прояви використання візуальної спадщини радянських «попередників» у межах пропаганди війни.
Червоне полотнище
Прапори СРСР почали з’являтися на російській бронетехніці з перших днів повномасштабного вторгнення. При цьому в одній колоні російської техніки можна було помітити як червоні полотнища, так і символіку Російської імперії (чорно-жовто-білі кольори). Така ідеологічна еклектика свідчить про використання Кремлем широкого спектра псевдоісторичних «аргументів» для виправдання загарбання українських територій.
Курська область РФ
Бабуся з прапором СРСР
У березні 2022 року в соціальних мережах з’явився відеоролик: жінка літнього віку виходить на подвір’я з червоним прапором, оскільки вважала, що зустрічає російських військових. Натомість це були українські військові, які дали бабусі продукти, але прапор забрали. Згодом українські медіа з’ясували, що жінка – мешканка Харківської області, а її будинок постраждав від міни російських військ.
Однак російська пропаганда підхопила курйозний випадок і зробила з пенсіонерки символ «прагнення українців до возз’єднання з Росією». Навесні–влітку 2022 року цей образ активно експлуатувався прокремлівськими ЗМІ та окупаційними адміністраціями. Та перехід війни в затяжну фазу потребував від Кремля дегуманізації образу ворога. Тому наративи про «визволення братського народу» з осені 2022 року (період українського контрнаступу та оголошення мобілізації в РФ) були замінені в системі російського агітпропу на формулу «звільнення земель», що дозволяє замовчувати факт їхньої повної депопуляції в ході так званого «звільнення». Тож образ «бабусі з червоним прапором» оперативно зник із російського інформаційного дискурсу.
Реставрація ленінів
Одним із пропагандистських «челенджів» першого періоду повномасштабної війни, пов’язаних із радянським минулим, стало відновлення пам’ятників Леніну. Як відомо, в ході політики декомунізації з 2014 року в Україні було демонтовано близько 2,5 тисячі пам’ятників вождю світового пролетаріату. На окупованих територіях Росія відновила близько 20 пам’ятників Леніну (станом на початок 2025 року). Як бачимо, ця практика не набула масового характеру, оскільки ініціаторами були переважно місцеві колаборанти та російські комуністи. У Кремлі цю ініціативу сприйняли без ажіотажу – ймовірно, через її невідповідність відомій путінській тезі про територіальні «подарунки» Леніна Україні.
Нове життя радянських плакатів
Копіювання стилю радянських плакатів – поширена практика російських пропагандистів. Радянські лозунги, образи та наративи переосмислюються через призму сучасних потреб російської влади. Такий прийом має кілька цілей. Головна – посилити меседж через апеляцію до емоції ностальгії або уявлень про колишню «велич» російської держави, відновлення якої, за логікою Кремля, пролягає через знищення України. Не менш важливою метою Росії є загравання з міжнародними аудиторіями, передусім так званого Глобального Півдня, через нагадування про «антиімперіалістичну» боротьбу Радянського Союзу шляхом демонстрації плакатів та іншої агітаційної продукції часів Холодної війни.
Аналогії з Другою світовою
Тема Другої світової війни – центральний міфологічний сюжет путінізму. Втім, кремлівський офіціоз уникає прямих порівнянь війни проти України з подіями 80-річної давності. Очевидно, така аналогія в очах російських обивателів виглядатиме не на користь путінської «спецоперації» в сусідній країні. За тривалістю бойових дій так звана «СВО» (1358 днів) невдовзі перевищить «Велику Вітчизняну війну» (1418 днів).
Однак замість повторення «переможного маршу на Берлін», яким щороку на 9 травня погрожували Заходу кремлівські пропагандисти та “патріотично” налаштовані громадяни країни-агресорки, російська армія не спромоглась захопити Донбас за майже 4 роки. Ідеологічного запалу поколінь росіян, вихованих на міфологемі перемоги у Другій світовій, не вистачило навіть для витіснення ЗСУ з міжнародно визнаної території Росії – Курської області, – тож довелося кликати на допомогу «братський північнокорейський народ».
Водночас помітним трендом внутрішньої роспропаганди є поєднання меморіалізації воїнів Червоної армії часів Другої світової з нинішніми військовими окупаційного контингенту. Прикладом цього є демонстрація під час акції «Безсмертний полк» фотографій російських військових, які загинули в Україні, поруч із зображеннями ветеранів Робітничо-Селянської Червоної армії.
