Парламентські вибори в Угорщині, що відбудуться 12 квітня, становлять найбільший виклик для Віктора Орбана з моменту його приходу до влади у 2010 році. Після шістнадцяти років домінування партії Fidesz, політичний ландшафт країни може зазнати радикальної трансформації через сходження Петера Мадяра та його партії Tisza. Мадяр зумів консолідувати протестний електорат, використовуючи антикорупційну риторику та обіцянки відновити верховенство права для розблокування заморожених фондів ЄС.
Станом на лютий та березень 2026 року соціологічні опитування засвідчують тривожну динаміку для діючої влади: опозиційна партія Tisza випереджає Fidesz на 10–20 відсоткових пунктів серед виборців, які визначилися із симпатіями. Падіння популярності правлячої партії зумовлене трирічною економічною стагнацією, високою інфляцією, що нівелювала зростання зарплат, та системною кризою державних послуг, зокрема охорони здоров’я та залізничного транспорту. Додатковим фактором дестабілізації став скандал із помилуванням у справі про педофілію, що призвів до відставки президентки Каталін Новак у 2024 році та зруйнував ретельно вибудований імідж Fidesz як «захисника традиційних сімейних цінностей».
Попри це Орбан активно позиціонує себе як ідеологічного лідера консервативного авторитарного руху в Європі. Він позиціонує себе неформальним лідером блоку центральноєвропейських держав, які готові блокувати поступ України до ЄС (спільно зі Словаччиною Роберта Фіцо та потенційними союзниками в Чехії). Саме тому російська інформаційна допомога є критичною для реалізації цього плану, оскільки він дозволяє Москві зберігати інституційний вплив на процеси прийняття рішень у Брюсселі.
Головний антагоніст кампанії Орбана
Кампанія 2026 року в Угорщині характеризується переходом від традиційних фейків до високотехнологічного AI-генерованого контенту, який апелює до емоцій та підсвідомих страхів виборців. Центральним наративом Віктора Орбана є твердження, що Угорщина перебуває під загрозою втягнення у війну через дії Брюсселя та опозиції. Для візуалізації цієї тези використовуються AI-відео, розроблені за участю російських фахівців. Найбільш відомим став ролик із маленькою дівчинкою, яка чекає батька з війни, після чого демонструються кадри розстрілу солдата в угорській формі. Незважаючи на обурення опозиції, яка назвала це «бездушною маніпуляцією», урядові речники, зокрема керівник апарату прем’єра Гергей Гуляш, захищали відео як таке, що показує «реальність війни». Аналітики зазначають, що така стратегія спрямована на деморалізацію прихильників Tisza та мобілізацію консервативного сільського електорату.
Для підриву репутації Петера Мадяра використовуються діпфейки, що виставляють його в негативному світлі – як психічно нестабільного або агресивного чоловіка. Одночасно з цим уряд Орбана використовує AI-зображення президента України Володимира Зеленського на білбордах по всій країні. На плакатах Зеленський зображений із підступною посмішкою поряд із посадовцями ЄС (Урсулою фон дер Ляєн, Манфредом Вебером) із гаслом: «Ми не дозволимо Зеленському сміятися останнім».
Кремлівський «куратор» виборів в Угорщині
Збереження Віктора Орбана при владі стало питанням не лише внутрішньоугорського виживання, а й ключовим геополітичним пріоритетом для Російської Федерації. Угорщина залишається найбільш лояльним до Кремля членом Європейського Союзу та НАТО, систематично блокуючи санкції, військову допомогу Україні та макрофінансові кредити для Києва. Втрата такого союзника в центрі Європи стала б стратегічною поразкою для Москви, що спонукало російське керівництво до розгортання масштабної операції впливу, спрямованої на маніпуляцію результатами виборів 2026 року
За інформацією, яка просочилась в пресу, операція Кремля щодо підтримки Віктора Орбана координується на найвищому рівні російської державної ієрархії. Ключовою фігурою є Сергій Кирієнко – перший заступник керівника адміністрації президента Росії та головний стратег Кремля з питань внутрішньої політики та гібридного впливу за кордоном.
Варто нагадати, саме Кирієнко курував кампанію втручання у вибори та референдум у Молдові в 2024-2025 роках. Так званий «план Кирієнка» для Молдови включав створення мереж підкупу виборців через олігарха Ілана Шора, ферми тролів та використання православної церкви для просування проросійських наративів. Згідно оцінок розвідувачів, на ці потреби Кремль спрямував близько 350 мільйонів євро. Хоча в Молдові ці зусилля мали змішаний успіх, вони дозволили відпрацювати механізми, які нині застосовуються в Угорщині.
Показово, що наприкінці минулого року в адміністрації президента РФ з’явилося нове Управління зі стратегічного партнерства та співпраці (де-факто – хаб координації м’якої сили Росії за кордоном в структурі АП РФ), яке курує Кирієнко. Головою управління став виходець із «Росатому» Вадим Тітов (відповідав за міжнародні напрямки співпраці в корпорації). Сам Кирієнко в 2005-16 роках обіймав посаду гендиректора «Росатому». Враховуючи спорудження російським атомним гігантом двох енергоблоків на угорській АЕС «Пакш», можемо припустити що через інфраструктуру Росатому в Угорщині може відбуватись прихований вплив на перебіг виборчої кампанії.
Одним із найбільш тривожних аспектів російського втручання є залучення Головного розвідувального управління (ГРУ) Генштабу ЗС РФ. За даними європейських служб безпеки, до Будапешта за кілька тижнів до початку активної фази кампанії прибула група з трьох фахівців ГРУ. Ці особи спеціалізуються на маніпуляціях у соціальних мережах та інформаційних операціях. Російські фахівці отримали дипломатичні паспорти. Ця тактика ідентична тій, що використовувалася в Молдові, де розгалужена мережа персоналу російського посольства координувала підривну діяльність, що зрештою змусило молдовську владу скоротити дипломатичний штат Росії на дві третини. Угорське середовище виявилося надзвичайно сприятливим для таких операцій. Угорщина протягом тривалого часу приймала російських військових дипломатів із підтвердженими зв’язками з ГРУ. Зокрема, військовий аташе Олег Смирнов, офіцер ГРУ, підтримував тісні контакти з високопосадовцями угорського міністерства оборони та представниками проурядових медіа.
«Політтехнологічний» десант
За даними британського видання Financial Times, технічну сторону дезінформаційної кампанії забезпечує ІТ-компанія Social Design Agency (SDA) (Агентство соціального проектування), яку заснував політтехнолог Ілля Гамбашидзе.
Ще в 2024 Міністерство фінансів США прямо вказувало, що Гамбашидзе був серед авторів мережі з понад 60 сайтів, які імітували справжні медіа, а також використовували фейкові акаунти для поширення цього контенту. Уряд Великої Британії безпосередньо покладає на SDA та пов’язані з нею структури відповідальність за кампанію Doppelgänger (назва російської мережі впливу, яка спеціалізується на підробці справжніх медіа, державних сайтів та акаунтів з метою поширення дезінформації). Впродовж 2025 діяльність координованої SDA мережі ботів та фейкових сайтів була зафіксована в ході виборчих кампаній в ФРН та Польщі. Фактично Social Design Agency (SDA) функціонує як підрядник Кремля для зовнішніх інформаційних операцій, оперуючи медіа-клонами, мережами фейкових акаунтів, платним просуванням в соцмережах, локалізацією меседжів та підривом довіри до демократичних інституцій.
(Створено Євгеном Барано, Російська служба «Голосу Америки»)
В контексті виборів в Угорщині, як зазначають спостерігачі, російські політтехнологи пропонують просувати образ Орбана як «єдиного кандидата, який може зберегти суверенітет Угорщини та вести зовнішню політику «на рівні» зі світовими лідерами». Мадяра натомість зображується як «маріонетка Брюсселя», а його політсила – як некомпетентну і таку, що має “прихований від виборця порядок денний”.
Цікаво, що російські стратеги з SDA рекомендували уникати прямих візуальних паралелей між Орбаном і Путіним, оскільки це могло б відштовхнути частину виборців. Натомість вони запропонували позиціонувати Орбана як «партнера Дональда Трампа», що має надати йому легітимності в очах правих виборців.
За правління Віктора Орбана Угорщина дедалі більше перетворюється на полігон внутрішнього експерименту щодо згортання демократії та саботажу рішень ЄС на зовнішньополітичному треку. Тому потенційне ослаблення позицій Орбана створює для Кремля ризик втрати важіль впливу на ЄС, що пояснює підвищений “інтерес” росіян до електоральної кампанії в Угорщині, включно з висадкою “політтехнологічного” десанту в Будапешті.
Відтак парламентські вибори 12 квітня 2026 року в Угорщині доцільно розглядати як одну з ключових ділянок широкого фронту гібридної війни Кремля проти ЄС, в якій на кону стоїть єдність демократичного простору.