У спецпроєкті «Кава з Трощинською» від УКМЦ відбулася розмова про ключові виклики української освіти. Гостем програми став Михайло Винницький, екс-заступник міністра освіти та науковець, який поділився своїм баченням проблем і можливостей освітньої системи. Модерувала дискусію журналістка та медіаменеджерка Тетяна Трощинська.
Обговорювали питання виїзду старшокласників за кордон, стану університетів та ідеї їхнього злиття, феномену другої вищої освіти як шляху уникнення мобілізації, а також перспективи перетворення українських університетів на центри науки й аналітики.
Виїзд школярів і виклики для старшої школи
Михайло Винницький наголосив, що від’їзд старшокласників за кордон зумовлений насамперед безпековими, а не освітніми причинами. Дослідження показують, що молодь прагне повернутися в Україну, визнаючи якість бакалаврської освіти у провідних вишах.
“Тепер те, що прийняті зміни до законодавства, які дозволяють людям до 22 років їздити туди-назад, повинно сприяти тому, що достатньо велика кількість студентів до нас повернеться. Мені здається, що це насправді великий іспит, дійсно, яка є мотивація тих людей, які виїздили. І насправді це хороший спосіб порівняти нашу освіту із закордонною”.
Втрати в освіті, на його думку, пов’язані з дистанційним навчанням та відсутністю достатньої популярності природничих спеціальностей. Він підкреслив, що учні часто втрачають інтерес до фізики й хімії ще у дев’ятому класі через слабку лабораторну базу й низькі перспективи заробітків у цих сферах. Міністерство освіти вже спрямувало кошти на розвиток природничої старшої школи, і цей крок має дати результат у середньостроковій перспективі.
Університети між кризою і реформами
Експерт відзначив, що у вищій освіті відчутна демографічна й фінансова криза. Водночас вдалося запровадити прозору формулу фінансування, яка чітко визначає критерії отримання коштів закладами. Важливим досягненням він назвав систему грантів, що дозволяє збільшувати обсяги фінансування університетів без надмірного навантаження на державний бюджет і домогосподарства.
Окремою проблемою він визначив слабкий зв’язок між університетами й академічними інститутами. Зокрема, план створення спільних аспірантських програм реалізувати не вдалося.
Сімейна профорієнтація і “мода” на гуманітарні спеціальності
Тетяна Трощинська підняла тему сімейної профорієнтації, коли рішення про вступ ухвалюють родинними радами, що часто штовхає абітурієнтів на популярні, але перенасичені спеціальності. Винницький погодився, що кількість факультетів журналістики чи маркетингу є надмірною, однак зазначив: гуманітарні дисципліни формують світогляд і критичне мислення, а це — основа для лідерів майбутнього.
Він нагадав, що університети мають готувати не лише до першої професії, а й до життя загалом, забезпечуючи базові навички для кількох змін професій протягом життя.
Індивідуальні траєкторії та різні типи університетів
Серед ключових новацій експерт виокремив закон про індивідуальні освітні траєкторії, що дозволяє студентам обирати напрям уже після року навчання. Це має сприяти більш усвідомленому вибору професії. Він підкреслив, що така модель підходить не для всіх спеціальностей, проте стане важливим кроком у гуманітарних і соціальних галузях.
На його думку, Україна має поступово прийти до моделі, коли університети виконують різні функції: одні стають дослідницькими, інші — прикладними, а ще інші — переважно гуманітарними центрами. Це відповідає європейським підходам.
“Із часом ми будемо бачити різного типу університети. І це стандартна річ, яка зараз відбувається по всій Європі. Насправді ми є на вістрі цієї реформи, тому що Європа так само розуміє, що Варшавський університет і, наприклад, Познанська політехніка, можна німецький взяти, можна французький. Вони за своєю суттю різні. І людина туди потрапляє в різну траєкторію, в різну культуру. Вони управляються по-різному, вони фінансуються по-різному і вони досебе притягують різного студента і мають різного випускника”.
Читання довгих текстів і виклики кліпового мислення
Одним із головних викликів для студентів експерт назвав втрату звички до глибокого читання. На його переконання, університети повинні відновити культуру роботи з великими текстами, щоб формувати аналітичне мислення.
Розмова показала, що українська освіта переживає складний період, але водночас має потенціал для змін. Відновлення довіри до вітчизняних університетів, розвиток природничих спеціальностей, запровадження індивідуальних траєкторій та формування культури глибокого навчання можуть стати основою для майбутньої трансформації.