7 липня в Українському кризовому медіа-центрі відбулася пресконференція на тему «Війна в Україні у західних ЗМІ: чому ця тема відійшла на другий план та як її повернути на провідне місце». Подія доступна в онлайн форматі.
Андрій Миселюк, директор Інституту соціально-політичного проектування «Діалог», розпочав обговорення із окреслення основних викликів, пов’язаних із висвітленням війни у західних медіа. Із початком позиційної боротьби на Донбасі, цю ситуацію стало важче «просувати» у західних ЗМІ, адже проблеми їх внутрішньої політики та економіки затьмарили події в Україні.
«Коли є багато негативних і тривожних новин, аудиторія швидко від цього втомлюється, тож зараз Захід переживає своєрідну втому від війни в Україні. До того ж, західній аудиторії слід дати позитивне розуміння не проти чого Україна бореться, а за що ми боремося. Особливістю західної демократії є те, що виборець задає політичну адженду політикам, за якого він голосуватиме. Якщо Україна зникне зі світових шпальт, пересічний виборець сумніватиметься, чи потрібно його країні витрачати гроші на допомогу Україні», – зазначив спікер.
Ксенія Ілюк, керівниця центру досліджень ГО «Детектор медіа», поділилася результатами моніторингу світових медіа та висвітлення війни.
«Кількість уваги до України спадає, це не новина. Найгірше – не кількісне спадання, а якісне. Навіть якщо у матеріалах є згадки про Україну, вони часто виступають як фонова інформація. На першому місці – економічна криза, проблеми з постачанням газу, продовольчі виклики, і лише десь вкінці є пояснення-примітка: це все відбувається на фоні війни в Україні», – зазначила Ксенія Ілюк.
Приміром, у Німеччині новину про статус кандидата до ЄС більшість медіа висвітлили з поправкою «але»: «але» це малоймовірно, «але» це займе дуже багато часу тощо. Це кидає певну тінь на Україну. До того ж, у перші місяці війни траплялося багато дотичних матеріалів про Україну – культуру, історію, якісь цікаві факти, зараз таких матеріалів дуже мало.
Отар Довженко, головний редактор групи видань ГО «Детектор медіа», погодився, що втома від певної теми – природня річ і нагадав, що так само було із коронавірусом: спершу пандемія була у центрі уваги медіа, пізніше аудиторія та ЗМІ охолонули до цієї проблеми.
«Часто спілкування виборців із західними політиками має більше впливу, ніж спілкування безпосередньо із політиками. Так само це працює із медіа. Наша війна триватиме довго, тому важливо перейти до проактивної позиції – не зникати із простору і передавати меседжі, які би перебивали дезінформацію. Матеріали про Україну мають стосуватися Заходу, конкретної країни чи проблеми», – підкреслив Отар Довженко.
Олександр Мартиненко, генеральний директор агентства «Інтерфакс-Україна», зауважив, що фронтові новини цікаві світові тоді, коли відбувається щось справді екстраординарне – захоплення територій, масові убивства, беззаконня, військові злочини тощо.
«Даруйте, але якби не збиття Boeing 777 біля Донецька у 2014 р, коли загинули сотні європейських громадян, ставлення до України, реакція заходу і санкційний режим були би зовсім інші. Увага до нас залишається, безумовно. Ми зникли з перших шпальт, але потрібно думати, чим наповнювати другі та треті шпальти – життєві історії, сторіз, драми звичайних людей», – наголосив спікер.
Володимир Фітьо, начальник служби звʼязків з громадськістю Командування Сухопутних ВІйськ ЗСУ, підкреслив, що раніше Україна не стикалася із таким напливом західних медійників – від лютого понад 4,5 тис журналістів приїхали в Україну, щоб висвітлювати російсько-українську війну.
«Зараз іноземних журналістів цікавить, наскільки ефективно надане Україні озброєння використовується у нас на фронті. Водночас 80% інформації з відкритих джерел росіяни використовують як розвіддані. Наш ворог слідкує за кожним матеріалом, тож мусимо зважати як і на безпекову ситуацію, так і на думку партнерів, які надали нам цю зброю», – наголосив Володимир Фітьо.
Вікторія Сибір, локальна продюсерка Times/Sunday Times, поділилася труднощами фіксерського досвіду – домовленості в полях, намагання пройти повз командування, прес-офіцерів, досягти згоди із ними.
«Іноземні журналісти дійсно зацікавлені в Україні. Особливо ті, що провели тут останні п’ять місяців. Тому ускладнення їх роботи у вигляді всіляких невиправданих заборон дещо збиває етнузіазм. Вони справді хочуть розповідати про те, що тут відбувається. Тож головне зараз – не заважати фіксерам та журналістам виконувати свою справу», – акцентувала спікерка.
Наталя Курдюкова, керівниця Kharkiv Media Hub, також сказала, що зайва формалізація комунікації між прес-офіцераим та журналістами, норма надавати дозвіл на зйомки тільки через Генштаб викликає спротив з обох сторін. Зацікавленість світу в ситуації щодо війни в Україні залежатиме від того, наскільки доступною є інформація для іноземних медійників, наскільки держава та всілякі низові ініціативи готові сприяти цьому.
Аліна Фролова, керівниця проєкту Медіацентр Україна, не погодилася із фактом утоми від України в іноземних ЗМІ.
«Так чи інакше, всі західні країни стикаються із наслідками цієї війни, зокрема економічними. Тому ця тема домінує у медіумі, нікуди не зникає», – наголосила вона.
Спіерка додала, що більшість журналістів, які приїхали сюди, не розуміють контексту, не розуміють, які масштаби цієї війни, вони вперше в цій країні. Тому ми маємо дати більше роз’яснення, більше контексту, чому ця війна невідворотна, чому українська армія більш виважена, ніж російська тощо.
Ніна Кур’ята, журналістка Tortoise Media, медіаконсультантка, зауважила, що не може одна тема бути на першій шпальті впродовж декількох місяців. Окрім новин, є ще інші (не менш важливі) рівні обробки інформації. Йдеться про аналітичний рівень та публіцистику.
«Ми програємо не в кількості. Нам слід наростити свої потужності в аналітиці та публіцистиці», – підсумувала Ніна Кур’ята.
