У Всесвітній день захисту дітей в Українському кризовому медіа-центрі відбулась розмова з приводу ситуації, яка склалася зі шкільною освіту на тимчасово окупованих територіях.
Про те, як там порушується право дитину на освіту, засвідчили матеріали дослідження, проведеного Інститутом масової інформації (ІМІ). Презентуючи цю роботу, медіаекспертка і дослідниця Альона Нестеренко, розказала, за якими схемами російські педагоги потрапляють на окуповані території України.
«Встановлено понад 100 лише організаторів і пособників цього злочину, і більшість з них не перебувають під санкціями. Фігурантами виступають не лише російські чиновники. До них також відносяться пособники різного роду. Ті, хто возять російські підручники і нищать українські. І не тільки підручники. Це може бути художня книжка, в якій є згадка про Україну», – заявила дослідниця.
Вона звернула увагу на те, що в українському законодавстві немає норми, яка б передбачала кримінальну відповідальність для російських педагогів. За законом про колабораціоністську діяльність їх можна притягнути лише як співучасників. Тобто ті вчителі, яких встановили поіменно, можуть понести відповідальність лише за те, що незаконно перетнули кордон.
Зі слів директорки ІМІ Оксани Романюк, зібраних доказів більш ніж достатньо для того, щоб, по-перше, внести російських фізичних та юридичних осіб, які відповідальні за незаконне впровадження російської освіти на тимчасово окупованих територіях України, до міжнародних санкційних списків. А по-друге, враховувати культурний аспект геноциду під час фіксації злочинів Росії проти України, зокрема тих, які пов’язані зі сферою освіти.
Альона Нестеренко зізналась, що її дуже обурює, коли міжнародні організації кажуть, що не бачать ознак геноциду, хоча вони є і медійному і освітньому просторі. Освітній омбудсмен Сергій Горбачов зі своєї сторони відмітив, що до цих організацій у нього перше запитання «На чиї гроші вони існують?», бо коли добре покопати, то можна знайти сліди «Газпрому», «Якут-золото» та інших структур. На підтвердження навів приклад журналу товариства «Знання», який розповсюджувався у всіх школах України.
«Коли у 2017 році я як директор школи отримав такий журнал, в мене очі на лоба полізли. Виявилося, що видання цього журналу фінансує фонд Путіна. Тоді я запитав в Укрпошті, яким чином школа отримує цей журнал, якщо його не передплатила?», – згадав Сергій Горбачов.
Коментуючи результати дослідження ІМІ, освітній омбудсмен заявив, що прийшов час домагатися запровадження терміну «освітній геноцид».
Кілька порад щодо захисту прав дітей на окупованих територіях надала співзасновниця ГО “Смарт освіта”, ексрадниця міністрів освіти в 2016-2020 рр. Іванна Коберник.
На її переконання, освітні органи мали б створити певні умови для дітей на окупованих територіях для того, щоб вони все ж таки за можливості продовжували навчання в українській системі.
«І тут є кілька складових. Перша – це можливість навчатися онлайн, поширення інформації про це і спрощення процедур реєстрації таких дітей в українських школах. Дуже часто батьки не роблять це з міркувань безпеки. Існуюча процедура зарахування дитини до школи все ще передбачає наявність особистої заяви, в якій мають бути персональні дані. Відповідно батьки не знають, до кого потрапить така заява. В Україні з 2014 року є досвід шифрування даних абітурієнтів з так званих ДНР-ЛНР, і міністерство освіти може їм скористуватися, аби не наражати людей на небезпеку», – пояснила Іванна Коберник.
Другий момент – це створення можливостей для навчання в України хоча б дітей старшого віку. Щоб вони могли переїхати на підконтрольну територію, де продовжили б освіту в національній системі.
«Головне, що має бути зроблено, це чіткий сигнал, що Україна усіх дітей, незалежно від їхніх знань і того, де і чому, і за яких умов вони вчилися», – наголосила співзасновниця ГО “Смарт освіта”.
Більш детально з дослідженням можна ознайомитись за посиланням https://rososvita.imi.org.ua/?fbclid=IwAR07q6Fz4nKPT2mIXZf_NoCT4NrD8lA1KC4fbBSmHuzs5SaWJnYyh0c3IFE