Що означає слово «свобода» чи «дім» для людини в мирний час і для людини, яка перебуває на п’ятому році повномасштабної війни? Чи однаковий зміст ми сьогодні вкладаємо в поняття «справедливість», «відповідальність», «незалежність», «перемога», навіть слово «майбутнє». І якою мовою ми говоримо про ці цінності з врахування досвіду, набутого за багатостраждальні роки війни? Відповіді на ці питання сподівалась знайти команда Українського кризового медіа-центру, організовуючи дослідження того, які цінності об’єднують українське суспільство під час повномасштабної війни.
На відміну від соціологічного, це дослідження мало характер соціального, і проводилось в кілька етапів. На початку науковці та лідери думок взяли участь в глибинних інтерв’ю. Це допомогло сформувати рамку для масштабного опитування 1500 респондентів з усіх регіонів України. Завершилась робота контент-аналізом відкритих коментарів, що допомогло зробити семантичне картування ціннісного простору українців.
«Нас цікавило не тільки те, які цінності українці вважають для себе найважливішими, а значно більше – який зміст вони в них вкладають, як вони пояснюють своє рішення, як вони пояснюють свою мотивацію до дій, свою готовність підтримувати одне одного, об’єднуватися і будувати майбутнє. Інакше кажучи, ми досліджували саме мову цінностей, яка на наш погляд зараз є мовою суспільної стійкості», – уточнила модераторка проєкту, керівниця пресцентру УКМЦ Тетяна Колосова.
На презентації результатів дослідження були виділені аспекти, які найбільше вразили експертів. Цікавим відкриттям стало порівняння мови дитинства.
«Ми взяли два аспекти — мову первинної соціалізації, тобто ті слова, яким в дитинстві вчили наші батьки, вчили нас, і ми, і нинішнє молоде покоління вчить своїх дітей. Перше, що зразу впадає в вічі, і що вартувало б відмітити, це наші батьки навчили бути слухняними, бути працьовитими, слухняними, відповідальними. А ми, тобто покоління нинішніх батьків, вже вчить дітей бути вільними, вчить дітей суб’єктності, вчить дітей дякувати», – пояснила професорка НТУУ «КПІ», докторка політичних наук, політична аналітикиня Лідія Смола.
Дослідники виявили, що українців об’єднують не стільки ідеологічні гасла, скільки поняття дому, родини та особистої волі.
«Для мене було відкриттям, що єдність українців в цій війні не є ідеологічним поняттям. Сьогодні у розумінні українців поняття волі ширше за свободу, і на цьому всі наголошують. Взагалі в усіх респондентів це умова існування – жити на власній території, за власною волею, згідно власних переконань. Тобто це таке, що має насамперед і моральне, і особисте значення для кожного», – відмітила керівниця пресцентру УКМЦ.
Аналіз результатів дослідження показав: суспільство вимагає від влади мови правди, а не «рожевих окулярів» чи надмірного оптимізму.
«Відповіді підсвітили так звану проблему рожевих окулярів. Тобто влада не може спілкуватися вже з суспільством мовою завищеного оптимізму. Воно вимагає мови правди, і дуже важливий момент – зниження патерналістських настроїв, коли влада знає краще за нас. Це говорить про зміну світоглядних орієнтирів і цінностей, а також зміну в контексті не стільки сподівання на те, що може зробити влада, як сподівання на цю горизонтальну мережу, яка є. І я б радила на це звернути увагу представникам влади», – зазначила Лідія Смола.
Одним з висновків дослідження є те, що для українців перемога не обмежується лише військовими здобутками. Це комплексне поняття, що включає відновлення справедливості, покарання злочинців, отримання репарацій. Перемога розглядається лише у тому разі, коли всі люди будуть повернені додому. Тобто полонені, ті, хто ув’язнені, ті, хто ворога в полоні, не просто підписання територіальних якихось пунктів, якихось зовнішніх атрибутів, а саме повернення людей, суд над злочинцями. Про це говорять 68% респондентів, репарації вимагає 62%.
Частота, з якої учасники опитування згадували у відкритих коментарях ті чи інші поняття, дозволила окреслити коло цінностей, і пам’ять в ньому поки що виділена маленькими літерами. Коментуючи це, експерт УКСЦ, історик Ігор Стамбол погодився з тим, що зараз ще не час для того, щоб все пам’ятати, бо це час боротьби.
«Але, ймовірно, надалі українцям треба буде побудувати дуже багато всього саме на політиці пам’яті. І це я кажу не про те, щоб пам’ятати історичні дати, а про те, щоб пам’ятати тих, хто зберіг ту свободу, яка в нас тут такими великими літерами», – сказав він.
Спираючись на результати дослідження, експерти наголосили на тому, що на п’ятому році війни українці демонструють високий рівень стійкості та суб’єктності. Вони відзначили відсутність «зради» у відкритих коментарях та підкреслили, що саме горизонтальні зв’язки та мікроспільноти є фундаментом, на якому тримається держава. Щодо майбутнього України, то воно сприймається як спільний проєкт, за який кожен відчуває відповідальність.
«Майже в кожному коментарі є згадки про майбутнє. Навіть розмірковування про освіту, про патріотичне виховання, що здавалось би під час війни, коли є такі екзистенційні виклики, можливо, комусь видавалося не настільки важливим. Це свідчить про те, що українці – дуже оптимістична нація, яка живе перемогою, відчуттям справедливості і бажанням залишити дітям чесну країну, в яку не повернеться війна», – відзначила Тетяна Колосова, згадавши слова журналіста, правозахисника і колишнього військовополоненого Максима Буткевича про те, що майбутнє стане таким нашим теперішнім, яке створимо завдяки нашим сьогоднішнім виборам.
Презентація дослідження Українського кризового медіа-центру щодо цінностей, які об’єднують українське суспільство під час повномасштабної війни, відбулась у рамках проєкту “Підтримка зміцнення стратегічної комунікації як невід’ємної складової розбудови стійкості в Україні” у партнерстві з PractNet, Естонія за підтримки Європейського Союзу