Сільське господарство і сільський розвиток. Що зміниться для українського фермера? Чи зможуть малі і середні агробізнеси адаптуватися до європейських стандартів? Чи стануть громади площадкою, яка адаптується до вимог Євросоюзу? Таку рамку визначили перед собою учасники колективне інтерв’ю “Україна. Європейський код: Сільське господарство”. Думками з регіональними журналістами ділились керівниця проєкту Німецько-український агрополітичний діалог (АПД Україна), Ukraine Facility Platform, заступниця міністра аграрної політики з питань євроінтеграції (2016–2019), в.о. міністра (2019) Ольга Трофімцева, заступник голови ГС «Всеукраїнська Аграрна Рада» Денис Марчук і Директор з розвитку Всеукраїнської асоціації громад Ігор Абрам’юк.
Відверто про виклики
Україна готується до інтеграції у спільну аграрну політику Європейського Союзу. Це єдиний комплекс законодавчих актів, субсидій та програм, спрямований на підтримку фермерів, забезпечення продовольчої безпеки, захист довкілля та розвиток сільських територій. Наскільки успішним буде процес нашого входження в цей процес? На думку Ольги Трофімцевої, це залежить від зусиль у трьох напрямках: «Перший – це наша інституційна спроможність як на рівні держави, так і на рівні громад. Інфраструктура спільної аграрної політики розгалужена, багато вимагає людських ресурсів, інституцій, які будуть займатися різними питаннями від виплатної агенції до адміністрування програм локального розвитку громад.
Другим є трансфер інформації і знань. Це один з тих сильних моментів, які дуже розвинуті і добре працюють в більшості країн Європейського Союзу. Мова йде про трансфер знань і технологій і для фермерів, і між різними групами фермерів і інших представників агросектору, і активні суспільні групи. Цей елемент в Україні працює поки дуже обмежено.
Третє – все, ще пов’язано з так званою новою реальністю.
«Іноді її називають новою нормальністю. Вона пов’язана з геополітичною нестабільністю, яка зросла з тим, що ми маємо об’єктивні перешкоди і фактори у вигляді повномасштабної агресії, і вона нікуди не поділись. І це, на жаль, заважає нашим виробникам, а державі ускладнює процес європейської інтеграції. І хоча це дуже серйозний виклик, Україна, тим не менше, за останні роки зробила дуже серйозний прогрес. Вперше в історії ЄС країна під час війни виконала стільки домашньої роботи», – підкреслила керівниця проєкту Німецько-український агрополітичний діалог.
Бізнес потребує допомоги
За даними Всеукраїнської Аграрної Ради, близько 75% середнього аграрного бізнесу не має можливості до кінця виконати всі зобов’язання перед ЄС і потребує перехідного періоду. Денис Марчук не просто так звертає увагу на цю цифру. З одного боку, українці мають імплементувати свій бізнес і законодавство до тих принципів і директив, які існують в Європейському Союзі. А з іншого, втрати, які сьогодні несуть товаровиробники, є занадто великими і чутливими, щоб кожний фермер або підприємство могли впоратись з цим самотужки. Тим більше, що перед очима українців досвід інших країн. На шляху євроінтеграції Польща, Литва, Латвія, Румунія мали певну і державну підтримку, і підтримку з Європейського Союзу.
«4 березня на зустрічах в Брюсселі ми зазначили про те, що аграрний сектор потребує перехідного періоду. Ніхто не може сказати конкретної дати вступу України, а вимоги вже стоять зараз, затрати потрібно нести вже зараз. Тому наша перша позиція – перехідний період з моменту вступу має тривати 10 років. Якщо ми беремо на себе зобов’язання, відповідно, ми хотіли, щоб наші партнери теж розуміли ту підтримку, на яку ми очікуємо», – пояснив заступник голови ГС «Всеукраїнська Аграрна Рада».
На сьогоднішній день всі європейські товаровиробники мають певні субсидії на один гектар в залежності від регіону. Однак, український товаровиробник нічого не має, і це Денис Марчук вважає несправедливим.
«Якщо ми маємо виконувати зобов’язання, то хоча б якісь певні етапи фінансування теж могли б підтримати. І це було правильно і справедливо. Плюс ми повинні розуміти, що ми не тільки заходимо в аграрне середовище Європейського Союзу тільки зі своєю сировиною. Уже зараз багато хто вкладає кошти в переробну галузь, інвестує в те, щоб бути енергоефективним. На це теж потрібні фінансові ресурси. Якщо дивитися на функціонування банківської системи і відсотки, які існують в Україні, дуже важко зрозуміти, через скільки такий бізнес може окупуватися», – сказав він.
І справа не лише у грошах. Виникають проблеми з доступом української продукції на європейський ринок. Після тиску зі сторони Польщі, Словаччини, Угорщини, товарообіг з ЄС у 2025 році скоротився із 17 мільярдів євро до 15,2 мільярди.
Сільський розвиток
Коли ми говоримо про аграрний бізнес, завжди уявляємо сільські території. проте, сільський розвиток – це не тільки бізнес, а і біорізноманіття, локальна ідентичність, належні послуги і все, що формує якість життя.
«Тому, коли йдеться про сільський розвиток, повинні мати на увазі всі ці складові і, відповідно, аграрний розвиток і сільський розвиток для того, щоб вони рухали в одному напрямі ситуацію, а не в різних напрямах, мають між собою подружитися. І є інструментарій, який до цього спонукає», – зазначив Ігор Абрам’юк.
За його словами, політику сільського розвитку потрібно ще розробити, оскільки її немає в Україні. В стратегії розвитку сільського господарства і сільських територій з понад 20 сторінок лише пів сторінки присвячено безпосередньо сільському розвитку.
«Членами нашої асоціації є більше 900 громад, з яких понад 85% сільські. І тому ми це дуже добре розуміємо, що цей процес буде складний. І навіть якщо ми говоримо про те, що нас слухають місцеві журналісти, я б дуже просив їх набувати компетенції в цьому напрямі, бо буде попереду складна робота, попереду складний діалог, попереду складні пошуки цих консенсусів на місцевому рівні для того, щоб ми мали якісні рішення. Ми можемо цього і не робити, але тут все дуже просто. Якщо ми цього не зробимо, то ми не будемо мати доступу до тих фондів, які можуть відкритися», – відмітив Директор з розвитку Всеукраїнської асоціації громад.
Він навів приклад Молдови, 85% території вже охоплено потрібним інструментарієм. В Молдові є закон на 20 сторінок, є постанова уряду, державна програма на 100 сторінок, яка повністю функціонує за лекалами Європейського Союзу. Україна ж поки перебуває тільки на першій сторінці цього процесу.
Що стане з продажом продуктів на місцевому ринку?
Журналісти поцікавились, як зміняться правила торгівлі для місцевих виробників. Відповідь може не сподобатись багатьом фермерам, однак, їм потрібно знати – готуватись до нових правил треба вже сьогодні – бути зареєстрованими в державному аграрному реєстрі, мати також зареєстровані потужності з переробки. Зараз це спрощено для крафтових виробників.
«Реєстрація, простежуваність, дотримання мінімальних вимог щодо небезпечності продукції, харчування і всього іншого. Ми з вами як кінцеві споживачі продукції хочемо бути впевненими, незважаючи на те, є ми членами ЄС чи ні, що купуємо продукцію, яка є безпечною, якісною, і не боятися за це. Мені дуже хочеться, щоб ми в цьому сенсі якраз подивились на фермерські ринки в Європейському Союзі. Це якраз про якісну і зазвичай недешеву продукцію. Не про демпінг якийсь там ціновий, а про те, що фермер має можливість зазвичай на таких локальних фермерських ринках продавати. У нас, до речі, вже є в Львові такі ринки фермерські, де можна продавати за достойною ціною свою продукцію і ти вже вибудуєш якийсь свій бренд невеличкий, тебе впізнають, до тебе ставляться як до бажаного обличчя і бажаного виробника, у якого хочуть купувати цю продукцію і цю продукцію шукають, за нею вишиковується черга», – розповіла Ольга Трофімцева.
Як зростуть витрати товаровиробника і чи будуть доступні кредити?
2028 року українські аграрії повинні вивезти з ринку певну категорію речовин, що докорінно змінить технологічну карту обробітку землі. Вочевидь виробники понесуть великі втрати. У Всеукраїнській Аграрній Раді їх оцінюють від 2,5 до 4 мільярдів євро. І це тільки по засобах захисту рослин. А таких спектрів роботи багато і в тваринництві, і в рослинництві.
Втім, рамка спільної аграрної політики, і ті програми, інструменти, які існують, дадуть нам, нашим виробникам, багато тих можливостей, яких в них зараз немає, і насамперед доступ до дешевих і довгих грошей. Мова йде не про те, щоб профінансувати виробничий сезон, а про інвестиції в зміну технологій, покращення, чи інвестиції в переробку, чи будь-що. Зазвичай це довгі гроші, яких в нас немає.
Що стане з меліорацією?
Ольга Трофімцева впевнена: коли в даному випадку говоримо про ЄС, мова буде йти не про відновлення старих радянських систем, а інвестування в нові ефективні і екологічно стійкі системи управління водними ресурсами.
«Рахувати, скільки у нас є цих водних ресурсів, де є прісна вода в річки, ставки, озера, підземні води, опади і все інше. Також хотіла б додати щодо цього, коли ми говоримо про в тому числі спільну аграрну політику, чому я згадала про структурний фонд і взагалі про інструменти, які є в рамках спільної аграрної політики, то там в багатьох країнах Європейського Союзу, частково за гроші ЄС, частково за гроші національних бюджетів реалізуються програми, спрямовані на фінансування водозберігаючих технологій. З цими ж проблемами стикаються Іспанія, Південь Франції, деякі інші регіони в Європейському Союзі. Тому ось це питання балансу і ефективного управління водними ресурсами, є надзвичайно критичним. Йому приділяється багато уваги. І починати тут потрібно від співпраці в науковій площині», – пояснила вона.
Що є найголовнішим
На завершення колективного інтерв’ю спікери виділили те, на чому потрібно у першу чергу сконцентруватись, аби євроінтеграція для України стала реальністю в найближчі роки?
«Кожен день на це працювати, євроінтегруватись всім, об’єднати зусилля для такої практичної євроінтеграції на всіх рівнях. Від громади до уряду і парламенту. Всім треба докластися, бо це від всіх нас залежить» – наголосив Ігор Абрам’юк.
Ольга Трофімцева зі свого боку підкреслила, що вступ до ЄС – не просто цивілізаційний вибір України, а той момент в історії країни, коли у нас якраз цього вибору немає: «Це не для європейців, не для галочки, не для виконання якихось планів і зобов’язань. Це для нас з вами, для нашого з вами майбутнього, наших дітей, для того, щоб наша країна розвивалась, причому не тільки в агросфері».
Захід відбувся в рамках проєкту «Євроінтеграція: просто про складне» за фінансової підтримки Міжнародного фонду «Відродження».