Вперше твори Олени Пчілки доступні для читання без купюр, редакторських спотворень і цензурних правок, які протягом століття супроводжували публікації її текстів.
В Українському кризовому медіацентрі презентували повне академічне видання творів Олени Пчілки — знакову подію для української культури, літературознавства і біографістики. 12-томник відкриває для широкої аудиторії багатогранну постать Ольги Драгоманової-Косач — письменниці, публіцистки, перекладачки, фольклористки і діячки українського національного руху.
Автори видання сподіваються, що ці томи стануть не лише джерелом для науковців, а й відкриють українцям справжню Пчілку — гостру, принципову, глибоко мислячу і надзвичайно сучасну.
Модератор заходу, історик Ігор Стамбол, відкриваючи розмову, підкреслив, що чимало українських діячів відомі лише на рівні гасел, а їхні справжні твори залишаються недоступними для читача:
«Наші найвідоміші діячі, просвітники, літератори, історики, громадсько-політичні діячі дуже часто залишаються в архівах. Їхні тексти або взагалі не опубліковані, або були надруковані століття тому. І це велика проблема. І от сьогодні ми можемо говорити, що Олена Пчілка стає ближчою до суспільства. Тепер можна чітко сказати: не читав якийсь текст — зазирни у найповніше на сьогодні видання».
“Ми навіть не знали, скільки буде томів”
Про те, як народжувався цей унікальний проєкт, розповів Юрій Громик, проректор Волинського національного університету імені Лесі Українки:
«Ми не потребуємо Олени Пчілки, бо ми не знали, що вона в нас є. Ми, філологи, коли готували проєкт, не знали, скільки буде томів реально. Думали — може шість, може сім. А вийшло 12. І це ще не все. Чимало творів ми вважаємо, що не загубилися, а просто не змогли їх знайти. З часом вони, можливо, повернуться до читача».
Юрій Громик підкреслив: колектив, який працював над зібранням творів, складався переважно з фахівців Волинського університету. До проєкту також долучилися науковці з Києва та Львова.
«У випадку зібрання творів Олени Пчілки нас було 15-теро. Ми запрошували трьох колег ззовні. Хтось готував кілька томів, хтось меншу частку. Це, безумовно, волинський проєкт, може, навіть більш волинський, ніж повне академічне зібрання творів Лесі Українки», — сказав Громик.
Про що ці 12 томів?
Юрій Громик детально розповів, яку спадщину відкриває перед нами видання:
«Перший том — поезія і ліроепічні твори. Другий — проза, величезний том. Третій і четвертий — драматургія: умовно доросла і дитяча. П’ятий — твори для дітей і юнацтва. Шостий — публіцистика, неймовірний за ідеологічною потужністю. Сьомий — літературно-критичні та театрознавчі праці. Восьмий — автобіографічні матеріали і спогади. Дев’ятий — переклади. Десятий — фольклористична та етнографічна спадщина. Одинадцятий і дванадцятий — епістолярій».
Особливу увагу він звернув на автобіографічні матеріали:
«Для мене це один із найпотужніших томів. Вона писала їх наприкінці життя — з висоти літ, після особистих втрат, переживши непрості стосунки з радянською владою. Але з якою вірою в Україну, в незнищенність українства, з вірою в силу українського духу вона писала! Це дуже важливо для нас сьогодні».
“Театр Олени Пчілки ми тільки починаємо відкривати”
Про маловідомий пласт драматургічної творчості Олени Пчілки розповів Сергій Романов, професор Волинського національного університету імені Лесі Українки. За його словами, зібрання драм виявилося значно ширшим, ніж очікували дослідники:
«Вона відома була загалу за двома своїми текстами — “Світова річ” і водевіль “Сужина неогужена”. Але коли ми почали працювати з архівами — виявили понад десяток драм. У першому томі драматургії ми представляємо 14 п’єс для дорослого театру. Деякі драми втрачено — сподіваємося, що знайдуться. Але навіть те, що є — це потужний матеріал».
Професор наголосив на тому, наскільки оригінальною була театральна мова Пчілки:
«Це перша жінка-драматург української літератури. Вона додала театру того, чого йому бракувало — інтелектуальний, психологічний, міський театр. В її драмах немає сільських стереотипів, немає “гопаків” і “пісень з горілкою” — те, що тоді дозволялося українському театру. У неї є київське чиновництво, українське студентство, педагогічне середовище, інтелектуальний жіночий світ. Це абсолютно нова драма для українського театру».
Про переклади і сміливі вибори
У зібранні творів знайшлося місце і для перекладів Олени Пчілки. Це окрема важлива тема — адже раніше виникали сумніви, чи варто публікувати її переклади з російської мови.
Сергій Романов пояснив:
«Переклади з російської Ольга Петрівна робила з чіткою політичною метою — демонструючи, що українська мова абсолютно спроможна передавати навіть “великую русскую классику”. Це була політична акція. Як писав Максим Стріха, переклад тоді — це був політичний маніфест».
Сидір Кіраль, доктор філологічних наук, додав:
«Досвід, який ми отримали під час підготовки зібрання творів Лесі Українки, дуже допоміг і в цьому проєкті. Робота над текстами Лесі Українки привела до того, що ми сьогодні маємо оце зібрання. І я впевнений: ми відкрили Олену Пчілку не тільки для себе, а й для всіх українців».
“Публіцистика Пчілки — ліки від руського міра”
Особливе значення для сучасної України має публіцистична спадщина Олени Пчілки. Як зазначив Юрій Громик:
«Публіцистика стане чудовими ліками від “руського міра”. Але Пчілка була вимогливою і до українців. Вона гостро вказувала на наші національні травми, вади характеру. І це треба чути. Це велика мати, яка каже правду своїм дітям».
Підтвердив цю думку і Ігор Стамбол:
«Її публіцистика зверталася до українства, яке інколи любить не помітити проблеми або занадто себе похвалити. Саме тому її тексти мають стати важливою частиною сучасного інтелектуального простору».
Спадщина для нової хвилі української культури
Участь у підготовці окремих томів узяв і Юрій Громик. Зокрема, він працював над томами автобіографічних матеріалів та фольклорно-етнографічної спадщини:
«Її “Українські калятки текст волинський” — це неймовірно цікава праця. Там не лише про походження колядок, а й про роль церковнослов’янщини, школу, книжну традицію. Є також праці про українське орнаментування — її альбом українських вишиванок був представлений у Парижі й вплинув на західну науку. Вона порівнювала українську культуру з багатьма іншими культурами, що неймовірно цінно для нас сьогодні».
“Олена Пчілка — це Велика Мати українства”
Підбиваючи підсумки обговорення, Сергій Романов запропонував новий, дуже точний образ.
«У аналітичній психології є поняття Великої Матері — постаті, яка дарує життя, підтримує, веде, але й карає. Пчілка — це Велика Мати українства. Вона не просто мати Лесі Українки. Вона мати модерного українства. Гостра, правдива, яка показує, якими ми не повинні бути і що маємо змінити в собі. Цю роль вона виконує блискуче».
Де шукати це видання?
Поки що доступ до повного зібрання творів матимуть переважно бібліотеки:
«Частина накладу піде до публічних бібліотек, університетських бібліотек, наукових установ. Частина — у продаж у видавництві. Ми також плануємо працювати над електронною версією, адже зібрання творів Лесі Українки у вільному доступі показало, наскільки це зручно для читачів», — зазначив Юрій Громик.
Модератор Ігор Стамбол підсумував:
«Видання творів Олени Пчілки — це одна зі сторін фундаменту, на якому стоїть сучасне українство. Це дуже сучасна спадщина — те, що дає нам змогу протистояти пропаганді, захищати ідентичність і розуміти себе».