20 вересня у прес-центрі Українського кризового медіа-центру відбувся брифінг “Бранки. Аналіз свідчень жінок, звільнених з російського полону”. Захід був організований ГО “Медійна Ініціатива за Права Людини” та присвячений презентації результатів однойменного дослідження. Ознайомитися з електронною версією звіту можна тут.
Від початку російського вторгнення у полон потрапили кілька сотень українських жінок. Однак достовірних даних про кількість цивільних заручниць та жінок-військовополонених немає. За підрахунками МІПЛ, з 24 лютого і до сьогодні з полону повернули лише 39 жінок. Зі свідчень звільнених заручниць журналісти дізнались, що жінок і чоловіків часто утримували в однакових умовах. Росіяни тримали бранок без базових потреб, погрожували катуванням і катували.
Попри вторгнення і окупацію в українських містах організували рухи опору. На Херсонщині люди виходили на проукраїнські мітинги, на яких відстежували та затримували активістів. На одному з таких мітингів 3 квітня у Каховці затримали місцеву жительку Олену Бубнову.
“На мені був пов’язаний наш прапор, – згадує день затримання активістка. – Військовий РФ підбігає до мене і каже: “Тряпку зніми”. Я йому відповідаю, що це не тряпка, а наш прапор. Після цього мене затримали. Коли вони закінчили зачистку, розігнали всіх людей гранатами і пострілами, тоді почали пакувати всіх по машинах. Мені сказали, що я персона-віп. Питали у своїх, чи є одиночка, тобто окрема машина для мене. Її не було, тож мене повели до автозака”.
Наступні два дні, розповіла Олена, її тримали у підвальному приміщенні. Жінка припускає, що це міг бути підвал приміщення Каховської поліції або суду. Вона помітила, що в її камері щойно зробили ремонт: оббили стіни білою плиткою. На підлозі лежав піддон, на якому залишили українську військову форму. Нею Олена вкривалася, її ж одягала, коли було холодно.
Один раз Олену водили на допит. Питали, хто спонсорує і організовує мітинги. Активістка розповіла, що росіяни не могли збагнути, як люди можуть виходити на непроплачені протести. Жінці закидали роботу в ДРГ.
Олена постійно питала, коли її відпустять. Вона хвилювалася за двох дітей, які залишилися вдома. Звільнити Олену погодилися за однієї умови: дати інтерв’ю російським журналістам. Вони поставили ті самі питання, що звучали на допиті. Того ж дня Олену вивезли на набережну Каховки, сказали порахувати до ста і потім бігти додому, щоб встигнути до комендантської години.
Аналізуючи історії жінок-бранок, Марія Климик, журналістка МІПЛ і співавторка звіту, узагальнила кілька основних причин затримань.
“Жінок затримували на мітингах, так, як пані Олену, або до них приходили, бо вони були в списках російських військових. Це, наприклад, дружини українських військових. Затримували також жінок, які колись працювали журналістками. Ще приходили до діючих директорок, вчительок, тобто до тих, хто мав вплив на суспільство”, – наголосила Марія Климик.
Останніх намагалися схилити до співпраці. Окрім цього, жінок затримували для перевірки чи так званої фільтрації, а також на полі бою.
Практику затримань цивільних жінок і жінок-військовослужбовців російські окупаційні війська застосовують з 2014 року. Проте з 24 лютого 2022 року кількість бранок значно збільшилась.
Тетяна Катриченко, координаторка МІПЛ, вказала, що наразі ворогу бракує місць утримання, а ті, що є, не пристосовані для утримання жінок.
“Система не була готова до того, щоб утримувати жінок. За старою схемою бранок спочатку тримали в “Ізоляції” або у СІЗО Донецька. Далі їм виносили так звані вироки і переводили до колонії в Сніжному. Після 24 лютого затриманих жінок стало більше. Місць утримання не вистачало. У перші місяці їх утримували разом із чоловіками, попри різну стать. У кожному регіоні проблему з нестачею місць несвободи вирішували по-різному. Часто ними ставали підвали адміністративних будівель, підприємств. Деяких жінок звільнили, декого вивезли на територію РФ. Це СІЗО Курська, Таганрогу та колонія-поселення № 3 Брянської області”, – повідомила правозахисниця.
Звільнені жінки розповіли, що їх утримували у неналежних умовах, зокрема камери були переповнені, там не працювала каналізація, подекуди бранкам не давали їжу і питну воду. Жінкам також не надавали медичну допомогу і ліки. Відомі випадки катування та психологічного тиску.
Проаналізувавши опитування бранок, команда МІПЛ винесла рекомендації для уряду України, правоохоронних органів, громадянського суспільства та міжнародних партнерів. Одну з них озвучила під час презентації Тетяна Катриченко:
“Український уряд і міжнародна спільнота мають тиснути на Російську Федерацію для того, щоб Росія забезпечила гідні умови утримання вʼязнів відповідно до їхнього гендеру. Водночас правозахисники і журналісти мають змінювати підходи у висвітленні цієї теми”.
Ольга Решетилова, координаторка МІПЛ, доповнила виступ колег, наголосивши, що утримування жінок в місцях несвободи завжди супроводжується особливими проблемами. В першу чергу, мова про питання гігієни (так, зафіксовані випадки, коли доводилося використовувати вату з гнилих матраців, під час медобстежень багатьох жінок оглядали одними гумовими рукавицями). Особливо болісними і страшними сепарація матері та дитини, а також постійна загроза сексуального насилля.
Реалізувати аналітичне дослідження журналісти МІПЛ змогли завдяки підтримці Антикорупційної ініціативи Європейського Союзу в Україні (EUACI). На презентацію аналітики запросили Ірину Шибу, заступницю голови EUACI. Вона пояснила, що після повномасштабного вторгнення Антикорупційна ініціатива перепрофілювала свою активність на допомогу Україні, зокрема громадським ініціативам, бо саме вони тримають рух опору і є найбільшою загрозою для Росії.
“Ми намагалися в першу чергу підтримати громадські ініціативи і активістів. Як показав цей звіт, однією з причин переслідувань і полону громадян стала їхня активна позиція на окупованих територіях. Саме ці люди були і залишаються найбільшою загрозою для Російської Федерації, оскільки вони є ядром українського опору. В перші дні вторгнення вони показали, що можуть швидко організовуватися, співпрацювати з владою, надавати гуманітарну допомогу. Тому нам було важливо забезпечити роботу та безпеку таких ініціатив”, – зазначила Ірина Шиба.
