Журналіст із Херсонщини пройшов вісім днів полону, виїхав із окупованої території, а тепер допомагає з евакуацією іншим
Олег Батурін – журналіст херсонської газети «Новий день», автор розслідувань ІА «Центр журналістських розслідувань» та матеріалів щодо порушення прав людини на тимчасово окупованих територіях Донбасу та Криму. Після 24 лютого продовжував журналістську діяльність у рідній Каховці. Вісім днів провів у російському полоні. Після звільнення та виїзду на підконтрольну територію України допомагає іншим жителям Херсонщини з евакуацією.
Перші дні війни
У перший день повномасштабного вторгнення Херсонщина була швидко окупована. Російські військові повністю заблокували все лівобережжя. «Проблеми зі зв’язком виникали вже тоді», – згадує Олег Батурін.
І додає: «Я бачив військову техніку, їхали повз Каховку. Сунули постійно в бік Нової Каховки. У районі Шилової Балки – це місцевість за Новою Каховкою – тривали бої. На початку березня окупанти лише час від часу заїжджали в місто: грабували та викрадали людей. Із 23 березня російські підрозділи перебували в Каховці вже постійно: заїхало чимало важкої техніки. Перевірки на вулицях влаштовували всім, хто проходив повз окупантів».
Попри те, що газета «Новий день» призупинила свою діяльність, Олег Батурін продовжував працювати, викладав статті в соцмережі. Він є водночас і головою ГО «Європростір», тож чимало своїх публікацій переніс на сайт цієї організації.
Олег каже, що розумів: у разі повторення сценаріїв захоплення Донбасу та Криму виїжджати доведеться неодмінно. Питання було в тому, куди їхати та як це зробити максимально безпечно. З першого дня повномасштабного вторгнення представники обласної влади переконували жителів, що ситуація під цілковитим контролем, що в Херсонській області все буде гаразд, що окупант не пройде.
«Тривога, без сумніву, була, ми бачили безліч повідомлень про величезні колони російської техніки, що суне дорогами лівобережної частини Херсонщини. Було очевидно і зрозуміло, що все більш ніж серйозно, – каже Олег. – Але що нам робити було в такій ситуації? Виїжджати? Куди, щоб це було гарантовано безпечно? Їхати в Ізюм, в Ірпінь, їхати в Миколаїв чи Чернігів? Чи в Суми? Не було розуміння, куди їхати».
За словами Олега, вже 24 лютого величезна кількість людей, переважно з Херсона, таки виїжджали. Але на дорогах були затори, панував колапс. На автозаправках – шалені черги.
«Очевидно, що держава не зробила нічого, щоб якось запобігти колапсу навіть під час евакуації, – каже Олег. – На 24 лютого моя машина була повністю заправлена, я думав, куди їхати, яким маршрутом. Однак у перший день з 11-12-ї години дня дороги з Херсона та Каховки вже були повністю заблоковані. Виїхати після цього часу було практично неможливо. Дорога через Каховську ГЕС була заблокованою, дорога по Антонівському мосту – також. Під Херсоном тривали бої. Їхати через Антонівський міст – це гарантовано проїжджати через шалені бої. Це небезпечно. На Мелітопольському напрямку також сунули окупанти, і було достеменно невідомо, якою дорогою їхати, щоб це було більш-менш безпечно. Було очевидно, що представники влади нам набрехали про те, що ситуація під контролем, про те, що підготовлений якийсь план Б на випадок евакуації людей – тобто, нічого з цього не було готово, просто панував хаос».
У полоні в окупантів
12 березня Олега Батуріна схопили окупанти на каховській автостанції о 5-й вечора.
«Вони хотіли схопити саме мене, – розповідає Олег. – Окупанти знали, хто я такий, говорили, що тепер моя журналістська діяльність припинена».
Олег Батурін пробув у полоні майже вісім діб, потім його відпустили. Має кілька версій, чому вдалося вибратися відносно швидко. Скоріш за все, орки хотіли його налякати й, власне, вирішили, що мети досягли. По-друге, навколо викрадення був значний розголос у суспільстві. По-третє, окупанти тримали та катували в полоні переважно ветеранів АТО/ООС, їх близьких та рідних.
«Можливо, посприяло те, що мене було викрадено на початку цих викрадень, – розповідає Олег. – В окупаційній структурі також панував тоді хаос. І вони, можливо, не знали, що зі мною робити. Також в окупантів тоді не вистачало людських ресурсів, щоб охопити кожного полоненого. Я розумів: те, що зараз мене відпускають, нічого не означає. Що у будь-який момент прийдуть знову, про мене згадають, і тоді у них вже будуть інші вимоги. Вони придумають, що зі мною робити. Я розумів, що залишатися вкрай небезпечно. Але знову-таки, мені потрібно було хоч трохи відновитися, спробувати поспати, досягти якоїсь рівноваги».
Олег Батурін почав готуватися до виїзду з Каховки. Каже, питання безпеки вийшло на перше місце. Адже поруч була родина, потрібно було дбати про них. Олег шукав інформацію, як поводитися на блокпостах, аби підготуватися до всіх можливих варіантів. У перші дні вторгнення цієї інформації бракувало, а наприкінці березня вже був досвід інших людей.
Виїзд з Каховки
Олег Батурін виїхав разом із родиною 31 березня. 3 квітня вже був на підконтрольній території України. Відстань 130-150 кілометрів довелося долати чотири доби. Набутим досвідом Олег вирішив неодмінно поділитися з іншими людьми. У той час на Херсонщині залишалося багато людей з групи ризику: активісти, журналісти, державні посадовці, ветерани АТО/ООС. Олег розповідає, що зробив кілька зумів на цю тему, адже не встигав відповідати всім охочим в особисті.
«Ті самі питання, що я ставив собі, були важливі й для людей. Наприклад, як спілкуватися на блокпостах із окупантами», – згадує Олег. Каже, що люди перебували в повному вакуумі, без можливості подзвонити, дізнатися інформацію.
За словами Олега Батуріна, на кінець березня в окупантів на блокпостах ще не було феесбешників, тільки військові. І відповідно не було так званих списків на затримання. Як тільки після 10 квітня на блокпостах з’явилися представники фсб, виїжджати стало набагато складніше.
«Ми виїжджали через Снігурівку. Я був серед першопрохідців цього шляху. На той час, з 2-го до 18 квітня, ця дорога була найлегшою у порівнянні з іншими – через Василівку на Запоріжжя, Давидів Брід, Станіславку, Високопілля, – розказує Олег. – На Василівському блокпості довгий час не було списків жителів Херсонської області, тільки Запорізької. Тож цією дорогою також їздили. Для російських окупантів блокпости перетворилися на заробіток. Щоб виїхати протягом дня, брали по 700 доларів з машини. А щоб виїхати людям, які є в списках, ціни називають різні – від тисячі до півтори тисячі доларів, але є і три тисячі доларів, і п’ять тисяч. Це зверху на додачу, без урахування оплати перевізникам – 7-8 тисяч гривень з людини, аби доїхати з Херсонської області до Запоріжжя».
Наразі Олег Батурін продовжує допомагати людям виїхати з окупованих територій та займатися журналістською діяльністю. 6 червня цього року з нагоди Дня журналіста Олег отримав державну нагороду «За заслуги III-го ступеня».
Надія Бохан
14.09.2022
Матеріал підготовлений у рамках проєкту Local Media Support Initiative, що реалізовується УКМЦ за підтримки International Media Support IMS
