«Росія мала десять років на те, щоб запровадити свої політики, спрямовані на видозміну етнічного складу та пригнічення неросійських національних ідентичностей у Криму. Переселяючи населення та спрямовуючи проти меншин політики примусу, вона мала на меті розрідити та позбутися української й кримськотатарської національних ідентичностей на півострові. Зміни в навчальному плані та майже цілковите викорінення викладання українською мовою мали на меті гарантувати, що молодші покоління не матимуть достатньо знань і розуміння, щоби поставити під сумнів російський наратив щодо кримської історії, теперішнього та майбутнього. Це підкріплюється придушенням усіх незалежних медіа, утисками релігійних меншин та їхніх обрядів, а також забороною культурних святкувань», – йдеться у брифінгу-дослідженні «Росія/Україна: 10 років окупації Криму», підготовленому Міжнародним правозахисним рухом Amnesty International.
В організації стверджують, що ці практики створюють картину примусової гомогенізації півострова, підкріплену узгодженою кампанією фіктивних кримінальних справ та позасудових переслідувань і залякування тих, кого сприймають за опонентів та опоненток. На цьому тлі особливо помітно те, як протягом місяців, що передували повномасштабному вторгненню, та зокрема від його початку російське керівництво повсякчас демонструвало зневажливе ставлення до факту існування українського народу чи української держави.
З’являються докази застосування схожих політик на інших територіях України, нині окупованих Росією. Наприклад, Amnesty International задокументувала грубу індоктринацію і примус, які російська влада провадить у школах окупованої частини Запорізької та Херсонської областей та на інших окупованих територіях.
«Недопуск Росією незалежних міжнародних моніторингових груп сприяв тому, що ці грубі порушення міжнародного гуманітарного права та права прав людини залишалися недостатньо або повністю недослідженими. Тривала безкарність за такі порушення дозволила Росії ефективно впроваджувати зміни, які загрожують існуванню цілих спільнот та укладів життя на територіях, які вона контролює», – роблять висновок правозахисники.
