Незабаром виповниться чотири роки з того часу, як російсько-українська війна перейшла у стадію повномасштабного вторгнення. Весь цей час у західному світі з тривогою спостерігають за подіями в Україні, однак, усі намагання вплинути на Росію не дали очікуваний результат. Основні розбіжності — територіальні питання, безпекові гарантії й форма майбутньої угоди.
Що сьогодні відбувається у переговорному процесі і скільки інформаційного шуму в цій темі? Це стало ключовим питанням нового випуску спеціального проєкту УКМЦ “Погляд глибше”, в якому журналістка і медіа-менеджерка Тетяна Трощинська зустрілась з публіцистом і політичним оглядачем Віталієм Портниковим.
В цілому він критично оцінив сучасні дискусії навколо можливих мирних переговорів у російсько-українській війні, наголошуючи на розриві між медійними ефектами та реальною політикою.
«Я думаю, що ми занадто захоплюємося медійними ефектами. Тому що нас привчили до цього в Україні. Політика – це не телевізійні звернення. Це кропітка серйозна робота з документами», – пояснив гість.
На його Портникова, справжня політика — це довга, складна й малопомітна робота з документами, директивами та інституційними механізмами. Саме цим шляхом ідуть європейські партнери, які намагаються інституціалізувати переговорні процеси та будь-які мирні ініціативи.
Публіцист вважає, що Дональд Трамп діє у власній уявній парадигмі, не маючи чіткого розуміння, як зробити будь-який мирний план прийнятним для Володимира Путіна. Через це тиск спрямовується не на Росію, а на Україну та Володимира Зеленського. Водночас навіть повна згода Києва на всі пункти не здатна змінити позицію Кремля, оскільки ключове питання залишається без відповіді: чи готовий Путін припинити війну.
Окрему увагу Портников приділив проблемі переговорників без мандатів і директив. Посередники, які не є офіційними посадовими особами і не несуть відповідальності перед Конгресом або урядом, не здатні домовлятися про реальні рішення.
«Як зробити ці перемовини інституційно відповідальними для американської адміністрації? Їх має проводити державний секретар, як це було на першому етапі. Пам’ятаєте, коли державний секретар, радник спеціальної безпеки і Віткофф, як третя особа, проводили перемовини з міністрами закордонних справ Росії і радником спеціальної безпеки, які сказали, а Кирило Дмітрієв не може з нами поруч сидіти, тому що він ні за що не відповідає?», – продовжив він.
Ефективні перемовини можливі лише між тими, хто має формальні повноваження та чіткі директиви — як це було у контактах між державним секретарем США та міністром закордонних справ Росії. Саме тому можливість офіційної зустрічі Трампа з Путіним виглядає малоймовірною: вона змусила б визнати, що Путін не готовий ні на які поступки.
«А щодо ролі Китаю?», – поцікавилась ведуча.
Портников категорично заперечує тезу про можливу ключову роль Китаю у мирному врегулюванні. На його думку, Пекін зацікавлений у затягуванні війни, адже вона послаблює США, Європу та Росію водночас. Сі Цзіньпін не має реальних інструментів прямого впливу на Путіна, а характер їхнього партнерства не передбачає підпорядкування. Путін діє винятково у власних інтересах і не припинить війну на прохання Китаю.
Ключовою ознакою руху до миру він називає не плани чи переговори, а згоду президента Росії на припинення вогню. Якщо такої згоди немає і вона постійно прив’язується до нових умов або процесів, це означає намір Кремля продовжувати війну. Наразі не існує й правових інструментів для імплементації більшості пунктів обговорюваних «мирних планів».
«Ми весь час впираємося в одну і ту ж річ. Щось обговорюємо з американцями, європейці щось обговорюють з американцями, ще хтось щось обговорює з американцями, навіть Сі Цзіньпін щось обговорює з американцями. А ми з вами не знаємо чіткої відповіді на питання, а Путін готовий припинити війну?», – запитав публіцист.
Портников допускає, що у певний момент Путін може сам ініціювати припинення вогню — під тиском економічних, демографічних і військових проблем. У такому разі йому не знадобляться жодні політичні посередники на кшталт Трампа: переговори відбудуться на військовому рівні між генералами. Поки ж цей момент не настав, серйозні розмови про мир є передчасними.
Розмова відбулась у рамках проєкту “Підтримка зміцнення стратегічної комунікації як невід’ємної складової розбудови стійкості в Україні” у партнерстві з PractNet, Естонія за підтримки Європейського Союзу
