Відновити довіру українського суспільства до реформ можливо лише за умови підвищення його рівня освіченості та залучення до дискусії. «Треба підіймати рівень освіти суспільства, аби воно розуміло, що відбувається, тоді не буде супротиву реформам, тоді буде вміння відрізнити популістів від реформаторів. Якщо у нас цього немає у культурі, то нічого не вийде, реформи не будуть сприйнятті», – зазначив Дмитро Громаков, соціолог ГО «Ранд», під час дискусії в Українському кризовому медіа-центрі.
За його словами, необхідно у першу чергу займатися не піаром реформ, а самими реформами. «Сьогодні реформатори займаються піаром, але він не передбачає суспільної дискусії. Те, що пропонується – люди у цьому не беруть участь, вони викинуті з процесу. Без включення до дискусії більш-менш широких верств населення, вони не будуть мати довіри та долученості до процесу», – зазначив він.
Іншої думки притримується Дмитро Яблоновський, експерт Центру економічної стратегії. «Коли ми питаємо людей, ми можемо попасти у пастку популізму, пошуку простих та швидких рішень, населення може говорити, що «болить», але «лікуванням» мають займатися професіонали», – пояснив він. На думку пана Яблоновського, чим складніша для людини тема – тим більше вона схильна до популізму, адже він пропонує прості рішення. «Наприклад, електронне декларування показало неможливість реформування. Суспільство стало перед питання, а що робити з тим, що 80% чиновників живуть на нетрудові доходи, який механізм їхнього відзиву. Чиновники ж не пропонують вирішення, намагаючись замаскувати або знайти крайнього», – навів приклад експерт. Він наголосив, що людям варто показувати, що саме вони можуть зробити, і що призведе до результату, що кожна людина може перевірити, оскаржити, і щось від цього зміниться.
Максим Паращевін, старший науковий співробітник Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва, зазначив, що людей найбільше цікавлять ті сфери, які стосуються їх безпосередньо – охорона здоров’я, пенсійна, земельна реформи та реформа у сфері енергетики. Водночас, до активного реформаторського процесу завжди долучається активна меншість, більшість людей хоче пасивно знати, але не вчитися. Реформи ж при цьому не стосуються певних матеріальних благ, вони скоріше про зміну філософії. «Реформа – це про зміну підходу до управління, до усвідомлення населення. Реформи відбуваються у свідомості. Це і мотивація, і ціннісна база, а не просто матеріальний світі», – вважає пан Паращевін.
