Експерти Democracy Reporting International і Центру політико-правових реформ напрацювали рекомендації для покращення законодавчого регулювання проведення мирних зібрань. Основою для рекомендацій стало дослідження позиції усіх зацікавлених сторін – правозахисників, правохоронних органів, місцевої влади, судової влади та бізнесу. «Ми ставили перед собою завдання сформувати матрицю інтересів – подивитися, хто які погляди має на ті чи інші питання. Таких питань було близько 30, і завдяки інтерв’ю із представниками кожної з цих груп ми підготували драфт цього документу, який потім представили у 5 фокус-групах з цими стейкхолдерами окремо. За результатами нам вдалося сформувати документ, який показує шлях, який міг би бути підтриманий усіма зацікавленими сторонами», – розповів Роман Куйбіда, представник Центру політико-правових реформ, на презентації в Українському кризовому медіа-центрі.
У чинному законодавстві є надто багато невизначеності, норм, які дозволяють зловживання та окремі дискримінаційні норми (наприклад, особливі вимоги до організаторів страйків). Окрема проблема – ідентифікація правоохоронців, які охороняють мирні зібрання.
За висновками дослідження, покращити регулювання мирних протестів краще точковими законодавчими змінами, аніж прийняттям окремого закону про мирні зібрання. Основні рекомендації – зробити обов’язковим повідомлення про проведення мирних зібрань лише у випадку, коли організатори зацікавлені отримати допомогу і захист з боку органів влади (тимчасово перекрити рух транспорту, убезпечити від насильницьких дій ідейних опонентів тощо); визначити, що громадяни можуть повідомляти владу про проведення мирних зібрань у будь-якій формі; скасувати адміністративну відповідальність «за порушення порядку організації і проведення зібрань», та закріпити у законодавстві право учасників протесту встановлювати намети, навіси, інші тимчасові конструкції, або ж зазначити, що вимоги щодо забезпечення правил благоустрою не поширюються на учасників мирних зібрань; скасувати місцеві нормативні акти, які обмежують право на мирні зібрання, і вилучити дискримінаційні положення щодо організаторів страйків.
Рекомендують встановити читабельні знаки індивідуальної ідентифікації на формі правоохоронців, які забезпечують порядок під час мирних зібрань. «Стосовно чутливих питань щодо можливих конфліктів між правом на мирні зібрання і правом власності, або питанням блокування доріг – після консультації із фокус-групами ми вважаємо, що краще у законодавчому полі нічого не змінювати, але започаткувати обговорення щодо способів обмежити зловживання як з боку учасників мирних зібрань, так і з боку влади та правоохоронців», – зазначив Максим Середа, експерт Центру політико-правових реформ, співавтор дослідження.
Олександра Романцова, заступниця голови правління Центру громадянських свобод, коментуючи дослідження, підтримала ідею точкових змін до законодавства. «Точкові зміни до законодавства і прискіплива увага до того, як вони у всіх регіонах трактуються поліцейськими безпосередньо під час роботи на мирних зібраннях, а також підвищення культури комунікації між усіма учасниками мирних зібрань – це те, що може допомогти і ефективніше забезпечувати порядок, і виключити зловживання з боку правоохоронців», – зазначила Олександра Романцова.
Володимир Чемерис, голова Інституту Республіка, пропонує прописати чіткі інструкції роботи поліції під час мирних зібрань у нормативно-правовому акті на рівні МВС. Він також звернув увагу на почастішання випадків нападів на мирні зібрання феміністичного руху, пацифістів та ЛГБТ-спільноти з боку правих угрупувань, при бездіяльності або відвертому сприянні працівників поліції, та закликав реагувати на цю проблему.
На думку Михайла Смоковича, голови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду України, регулювати мирні зібрання краще не на рівні окремого закону. «Я та інші експерти брали участь у розробці проекту закону про свободу мирних зібрань, і ми завжди бачили, що у проектах закону намагаються закласти норми, щоб знайти нові підстави для заборони мирних зібрань. Тому однозначна позиція – що цей закон не потрібен. Якщо і потрібні відповідні точкові зміни до законодавства, у тому числі Кодекс про адміністративне судочинство – це мають бути лише процедурні норми, без прийняття закону», – зазначив Михайло Смокович.
Максим Лациба, керівник програми розвитку громадянського суспільства Українського незалежного центр політичних досліджень, висловився на користь прийняття окремого закону, який би регулював проведення мирні зібрання. «Частина громадських активістів боїться окремого закону. Тоді можливо у Цивільному кодексі внести окрему статтю про гарантію свободи мирних зібрань і прописати ключові позиції […]. Для суду назва закону, у якому прописані гарантії, не має значення. Головне – забезпечити правові гарантії громадянину на проведення мирного зібрання», – зазначив експерт.
