Хоча міжнародні засоби масової інформації вірно сконцентрувалися на жахітті теракту у французькому сатиричному виданні «Шарлі Ебдо» (Charlie Hebdo), загроза тероризму на території всієї України значною мірою ігнорується. Насправді було декілька вибухів, спроб нападів та замахів на посадових осіб. З розгортанням широкомасштабного конфлікту в Україні на початку 2014 року низка політично мотивованих терактів похитнула апарат безпеки України. Тоді як терористична загроза існує на всій території Україні з початку конфлікту, хвиля нещодавніх вибухів та замахів розширили спектр нестабільності за межі дій підтримуваних Росією бойовиків.
У липні невідомі провокатори обстріляли будинок міського голови Львова Андрія Садового з реактивного протитанкового гранатомета (РПГ). На щастя, проєвропейського мера і засновника третьої за величиною політичної партії парламенту «Об’єднання Самопоміч» не було вдома, і ніхто не постраждав. У той же день проукраїнського мера невеликого центрального міста Кременчук Олега Бабаєва було вбито професійним найманцем у власному автомобілі.
Окрім майже безперервного шквалу неправдивих погроз про мінування громадського транспорту, державних і приватних установ, ризик тероризму зростав ще задовго до недавніх спалахів політичного насильства. Ці атаки були в основному спрямовані на ключову інфраструктуру в регіонах, підконтрольних центральному урядові. У серпні військовий ремонтний завод у східному місті Харкові піддався ракетному обстрілу. Пізніше, в середині листопада, було підірвано популярний проукраїнський харківський бар. СБУ також затримала декількох осіб, які планували здійснити атаки в місті за допомогою вибухових речовин, у тому числі мін і штурмових гармат.
Терористична діяльність помітно загострилася в грудні і продовжилася в новому році. Протягом грудня ще одна серія вибухів сколихнула Харків. Серед об’єктів нападу була інфраструктура, що підтримує військові зусилля України на південному сході країни. У Львові на резиденцію міського голови Садового вдруге здійснили напад. Вочевидь, СБУ зірвало спробу нападу в центрі Києва 19 грудня. Через кілька днів біля готелю Україна на Майдані на членів парламенту було здійснено напад невідомою людиною, озброєною світлошумовими гранатами. Найтривожніші вибухи, напевно, відбулися у південному місті Одеса. Бомби були спрямовані на залізничну інфраструктуру, центр допомоги українським солдатам і магазин з продажу проукраїнської атрибутики. Досі єдиними двома жертвами вибухів стали самі нападники.
У світлі вибухів і цілеспрямованого насильства проти політиків чи існує реальна небезпека ескалації терористичних атак по всій Україні? Експерти з тероризму мають різні думки щодо ймовірності подальшого загострення ситуації. Однак враховуючи наявний сплеск насильства, цілком імовірно, що країна буде продовжувати страждати від цілеспрямованих атак, спрямованих на дискредитацію української влади та поширення невдоволення та нестабільності.
Докази і мотиви нападів, а також заяви, зроблені МВС та СБУ, схоже, обвинувачують підготованих Росією диверсантів. Деякі із змовників, які були захоплені в Києві та Харкові, визнали причетність російського уряду до підготовки та постачання обладнання нападникам. Крім того, мішені нападів: проєвропейські політики, критично важливі об’єкти інфраструктури і проукраїнські центри — природно стали б мішенями проросійських диверсантів.
Порівняно невелике число жертв свідчить про наявність ширшої стратегії, яка, ймовірно, слугує російським інтересам в Україні. Якщо терористичні напади з жертвами серед цивільного населення ще більше розпалили б український гнів по відношенню до російського уряду і відвернули б тих, хто в іншому випадку залишався б прихильником Москви, то невеликі та ретельно спрямовані атаки можуть мати протилежний ефект. Знищення важливих об’єктів інфраструктури, таких як мости, дороги і залізниці, має очевидний негативний вплив. Напади на українських політиків підривають роботу уряду і обмежують взаємодію провідних лідерів з громадськістю. Атаки на проукраїнські штаби, серед яких центри збору речей для солдат, сіють страх серед тих, хто міг би добровільно працювати просто заради допомоги. Крім того, невеликі випадкові напади у громадських місцях призначені сіяти страх, а також більше, ніж жертви, підривають віру в центральний уряд серед громадян, іноземних урядів та інвесторів. Вибухи, на кшталт недавніх в Одесі та Харкові, похитнули віру місцевих жителів у здатність центрального уряду захистити їх, змушуючи мешканців шукати інші джерела захисту.
Проросійські групи можуть багато отримати від подальшої дестабілізації в Україні, а також їм майже нічого втрачати, особливо зважаючи на те, що лінії фронту на Донбасі зміцнилися підчас непростого, але тривалого режиму припинення вогню. Поки ці напади вузько орієнтовані та не приносять багато жертв серед цивільного населення, ризик негативної реакції серед тих громадян України, які ще не визначилися в своїй прихильності до Москви чи Києва, є невеликим. Мета цих нападів — режиму вивести з рівноваги законодавців та служби безпеки, а також посилити сприйняття громадськості уряду як слабкого. Враховуючи, що російські спецслужби вже давно проникли в українську бюрократію і державний апарат, здійснення цих нападів не є надскладним з тактичної точки зору. Режим припинення вогню на фронтовій лінії на південному сході України залишається нестійким, так само як і на північнішому відрізку російсько-українського кордону. Якщо нещодавні напади по всій Україні дійсно були спричинені російськими спецслужбами, на що вказують і мотиви, і докази, представлені українськими спецслужбами, то Росія цинічно припустила, що ризик згуртування українців навколо свого уряду в результаті тероризму нижчий, аніж вигода від розгортання загальної нестабільності. Отже, тероризм в Україні — омана чи реальність? Все вказує на те, що ці напади не збираються вщухати найближчим часом і, можливо, навіть погіршаться.
Кріс Даннет, Український кризовий медіа-центр
