Мозаїки Річкового вокзалу – визначальне культурне та суспільне явище в українській історії – мистецтвознавці

Мозаїки Річкового вокзалу – визначальне культурне та суспільне явище в українській історії – мистецтвознавці
17 лютого 2016.

Київ, 17 лютого 2016 року – Процес реставрації Річкового вокзалу на Поштовій площі у Києві викликає багато дискусій, зокрема у мистецькій спільноті. Монументально-декоративний ансамбль вокзалу є явищем української культури. Це – етап не тільки українського мистецтва, а й суспільно-культурне явище в історії України. Саме з оздоблення будівлі вокзалу «розпочався новий етап розвитку українського стінопису – монументального мистецтва, яке у другій половині XX століття широко впливало на суспільний клімат, відбиваючи його зміни. Художники, які працювали над ним – це класики українського мистецтва: Іван Литовченко, Вілерій Ламах, Ернест Котков тощо», – зазначила під час брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі дослідниця Галина Скляренко.

За словами Євгенії Моляр, кураторки проекту «SOVIET MOSAICS IN UKRAINE» фонду ІЗОЛЯЦІЯ, у середині Річкового вокзалу знаходяться одні з перших монументальних панно та фризів. На той момент вони були експериментальними, адже автори використовували керамічну плитку, кольорові цементи та поєднували різноманітні техніки. «Весь цей комплекс є єдиним художнім вирішенням. Уся ця робота є синтезом архітектури та мистецтва та складає єдиний неподільний мистецько-архітектурний твір», – зазначила пані Моляр, акцентуючи на тому, неможна просто прибирати частину мистецького твору, навіть якщо вона може здаватися комусь недоречною в умовах декомунізаційних процесів.

Дослідниця Лізавета Герман підкреслила, що важливо роз’яснювати людям художню цінність цих творів, чому вони цікаві, чому ми можемо ними пишатися та пояснювати політичний контекст сучасною мовою. «Не все те комуністичне, що було створено у ту добу, адже тоді треба було б знищити усе, створено у XX столітті», – переконана пані Герман. Наталя Литовченко, дочка Івана Литовченка, одного з авторів мозаїк Річкового вокзалу та заслужена художниця України додала, що художники тієї епохи не могли б створити ці роботи без поправки на соціалістичний момент. За її словами, цінність цих мозаїк ще й в тому, що вони ознаменували перехід від сталінської помпезної архітектури до конструктивізму 60-х років.

Мистецтвознавці одноголосно виступають за необхідність супроводжувати такі твори певними табличками, які б засвідчували, що це є культурно-історична пам’ятка із поясненнями історії її створення та культурного значення. Як зазначив речник проекту «РічПорт» Антон Фрідлянд, головна місія реставрації Річкового вокзалу – повернути йому туристичне значення. Також там буде створена ресторанна галерея, куди зможе зайти будь-хто та побачити внутрішнє оздоблення вокзалу. Планують створити Музей-ресторан, який буде розповідати про історію Дніпра та річкового транспорту. «Питання не стоїть, зберігати мозаїки, чи ні: звичайно зберігати. Їх обов’язково врахують при зміні планування вокзалу під різні цілі», – пообіцяв пан Фрідлянд. За його словами, цей проект втілюватимуть з прицілом, що Річковий вокзал колись відновить свою транспортну функцію. Візуальну концепцію планують презентувати наприкінці лютого – на початку березня, роботи розпочнуть навесні, а влітку буде готова перша черга проекту.

 

Поділитися у соцмережах

Вконтакте Twitter