Київ, 10 березня 2016 року – В України наразі немає стратегії повернення Криму, рушієм усіх ініціатив залишається громадянське суспільство. Солідарна позиція української та кримськотатарської громад, незалежно від позиції влади, має бути зафіксована у формі меморандуму. З такою пропозицією виступив Сергій Дацюк, філософ, теоретик, мислитель, публіцист, під час дискусії в Українському кризовому медіа-центрі. За його словами, проблема Криму відійшла нині на другий план через військові дії на Донбасі. «Ми не те що не воювали – ми не встигли навіть прийняти рішення – ми воюємо чи ні. І відсутність цього прийнятого рішення досі висить над нами як історія з минулого», – зауважив філософ. На його думку, у суспільстві відсутня солідарність щодо проблем Криму; державна політика спочатку була намічена, проте цієї лінії не дотримуються. «По-перше, Крим не є українським, тому що ми де-факто визнаємо контрабандні відносини як з іншою територією. Ми перетворили її на анклав, дозволивши скандальний, як на мене, закон, що це якась окрема економічна зона, відділивши її від України в економічному сенсі», – заявив Сергій Дацюк. За його словами, попри заяви влади, що «Крим не продається», «як виявилося, він не продається державою, але продається українськими корпораціями. Усі позови у судах поза межами України наших олігархів про власність у Криму – це є ніщо інше, як спроба виторгувати назад свою власність. Публічної позиції наш великий бізнес щодо своєї кримської власності так і не висловив». Можливість повернення Криму філософ ставить під питання, оскільки «реальної стратегії його повернення немає, відсутнє навіть стратегічне мислення щодо Криму», – переконаний Сергій Дацюк.
Із тезою про відсутность стратегії погодився і виконавчий віце-президент Конгресу національних громад України Йосип Зисельс. «Коли країна перебуває у ситуації багатовимірної кризи, вона живе лише тактичним мисленням: як закрити ту чи іншу проблему, яка лежить перед носом, а думати про стратегію просто нема часу, можливості, зусиль, немає того органу, який думає про це», – заявив Йосип Зисельс. У такій ситуації, на його думку, президентська гілка влади повинна займатися стратегічними питаннями України, а уряд -вирішувати тактичні проблеми. У такому разі, зокрема, буде й менше приводів для конфлікту між двома гілками влади. «Взагалі Україну сьогодні веде у майбутнє не влада […], а громадянське суспільство. Це корінна відмінність стану після революції Гідності», – зауважив віце-президент Конгресу національних громад України. Він зазначив, що така тенденція спостерігається з часів Помаранчевої революції, коли громадянське суспільство взяло на себе ті функції, які тоді сподівалися покласти на владу. Повертаючись до стратегії повернення Криму, зазначив пан Зисельс, важливо усвідомлювати ідентичність населення Криму: серед мешканців півострова є як проукраїнські громадяни, так і чимало прибічників «русского мира». Така ситуація ускладнить реінтеграцію Криму після повернення, враховуючи й те, що півострів стає мілітаризованою та криміналізованою територією, і там поступово росте наступне покоління. При цьому, наголосив він, не варто сподіватися, що Росія сама віддасть Крим, адже історії невідомі факти, коли ця країна віддавала захоплені території. Проте не варто розраховувати і на те, що півострів повернеться внаслідок дезінтеграції Росії. «Американці не допустять розвалу Росії, бо для них страшна ситуація, коли ми маємо справу з розпеченими уламками, озброєними ядерною зброєю. І американці зроблять все можливе, щоб не дати Росії розпастися і залишити ці ядерні ресурси в одних контрольованих руках під авторитарним правлінням», – наголосив Йосип Зисельс. Таким чином, на його думку, перспектива повернення півострова щоразу віддаляється, зізнається він.
На думку Валерія Пекаря – підприємця, викладача, громадського діяча – проблеми в Криму пов’язані з тим, що Україна «не знає, хто вона така і що вона робить». «Відсутність відповіді на просте запитання «що у нас – мир чи війна» породжує ситуацію, коли ми втрачаємо не лише території: ми втрачаємо мільйони людей, втрачаємо обличчя в очах міжнародної спільноти», – заявив Валерій Пекар. Відсутність стратегії – це проблема відсутності суб’єктності. Україна не вважає себе суб’єктом геополітичного процесу. «Українські політичні еліти не хочуть собі дозволити підняти голос від імені України, ми завжди виконуємо чиїсь вказівки. Росія від нас вимагає це, Євросоюз вимагає це, Америка вимагає це…», – зауважив громадський діяч. Відповідно, слабка держава, яка не може дати відповіді на прості стратегічні запитання людей, втрачає довіру в їхніх очах, переконаний Валерій Пекар. У такій ситуації проблеми триватимуть і далі. Громадянське суспільство має розробити спільний план дій – дипломатичних, культурних, мистецьких, щодо Криму, щоби різні протягом року щотижня піднімати теми стосовно Криму обговорювалися у суспільстві, вважає він.
«Крим – це, перш за все, люди, і потрібно будувати діалог», – зазначив протоієрей Георгій Коваленко, православний священик. За його словами, вирішувати проблему Криму варто лише цивілізованими способами, прийнятними у сучасному світі, причому за участі громадян всієї країни. «У такому цивілізованому способі беруть участь не тільки жителі цих територій, не тільки представники того чи іншого народу. У цих обговореннях, голосуваннях і референдумах, беруть участь громадяни всієї країни, до якої належить та чи інша територія. Тобто цей спосіб працює, і він фактично не призводить до збройних конфліктів. Більш того, він на сьогоднішній день став вирішенням конфліктів, які були в різних країнах», – зазначив протоієрей Георгій Коваленко. Зважаючи на це, дюлю Криму має вирішувати народ Криму, разом з народом всієї України і світовою спільнотою. Водночас, слід окремо врахувати думку кримськотатарського народу як корінного, зауважив священик. На його думку, доцільною послідовністю дій є аналіз світового досвіду, залучення міжнародної спільноти, демілітаризація Криму, його деокупація, після цього – проведення широкого діалогу та, можливо, референдуму.
Саїд Ісмагілов, муфтій Духовного управління мусульман України «Умма», звернув увагу на те, що успішній анексії Криму значною мірою сприяв витворений Росією міф – «Крим наш» – про те, що півострів, мовляв, завжди був російським, який масово нав’язували суспільству. «Для того, щоб ми виграли боротьбу за розум людей, в перчу чергу, кримчан, нам потрібно аргументовано обґрунтувати, що Крим – це Україна», – вважає він. При цьому, наголосив він, слід оперувати історичними фактами, зокрема, звертатися до історії кримськотатарського народу. Одним із вагомих аргументів може стати те, що Крим був колискою ісламу в Україні, звідки поширювався переважно на північний захід, і ніколи – на схід. Він підкреслив також, що вкрай важливо створити сприятливі умови для збереження і розвитку кримськотатарської мови і культури, а також надати кримським татарам національну автономію у складі України – це сприятиме швидшому поверненню Криму. «Якщо сьогодні буде прийнятий на конституційному рівні закон про те, що Крим – це кримськотатарська національна автономія у складі України, це буде величезною мотивацією, передусім, для кримських татар, які там мешкають», – переконаний режисер, сценарист, актор театру і кіно Ахтем Сеїтаблаєв. Також, на його думку, внаслідок цього кроку кримські татари частіше будуть представлені у різноманітних міжнародних організаціях на найвищому рівні – зокрема, ООН, через яку вони могли б відстоювали і власні інтереси, і, таким чином, інтереси України. На думку режисера, ключовий фактор, який гратиме колосальну роль у вирішенні долі півострова – це українське суспільство, яке є «хедлайнером усіх змін, які відбуваються у нашій країні». Крім того, українська позиція щодо кримського питання має стати менш компромісною, адже Путін зазвичай діє з позиції сили і будь-яку нерішучість розцінюватиме виключно як слабкість.
«Ми програли Крим «в головах», і ми маємо його завойовувати «в головах», – підкреслила Саша Кольцова, співачка, автор і громадський діяч. Вона наголосила, що сьогодні українські медіа дуже мало висвітлюють інформацію про події в Криму, при цьому у держави фактично немає культурної політики щодо Криму, що виглядає як «злочинне недбальство». Розробка комплексу заходів для підтримки української спільноти на окупованому півострові має стати одним із першочергових завдань. «Прийнявши, скажімо так, Крим на баланс, росіяни набагато завзятіше взялися за те, що відбувається там, ніж ми за власну територію, за яку хочемо боротися в майбутньому», – зауважила Саша Кольцова. Громадські діячі наголосили, що повернення півострова буде неможливим, якщо цього не бажатимуть самі кримчани. Змінити негативне ставлення багатьох мешканців Криму до України зможуть лише позитивні трансформації країни – проведення ефективних реформ та боротьба з корупцією. На думку Саші Кольцової, лише після цього у Криму з’явилися раціональні підстави задуматися про те, «що наш суспільний договір є вигідніший для них, аніж російський».
