Київ, 14 червня 2016 року – За останні 3 роки у французько-українських відносинах відбувся більший прогрес, ніж за всі попередні роки української незалежності. Таку думку висловили українські експерти, презентуючи дослідження «Аудит зовнішньої політики: Україна-Франція» в Українському кризовому медіа-центрі. «Такого рівня відносин у нас, напевно, ще не було. У нас встановився довірливий контакт на рівні вищого керівництва країн, вибудувався політичний діалог, який розширює можливості для двосторонньої співпраці», – зазначив Василь Химинець, директор Першого європейського департаменту Міністерства закордонних справ України. «Україна зараз входить до топ-5 пріоритетних партнерів Франції, – заявила Ізабель Дюмон, Надзвичайний і Повноважний Посол Франції в Україні. – Ми хочемо розвивати франко-українські двосторонні відносини у різних сферах […], зокрема, сільському господарстві, транспортній сфері, енергоефективності та інших екологічних проектах».
Експерти зазначили, що за ці три роки Франція долучилася до експертних порад щодо реформ в Україні і продемонструвала готовність відстоювати суверенітет України, зокрема, через свою участь у «нормандському форматі» та санкціях ЄС проти Росії. Великим прогресом є те, що за цей час Україна перестала бути для французів «білою плямою» на карті Європи. «Нормандський формат» став одним із ключових факторів у тому, що тепер французьке суспільство набагато краще знає, що відбувається в Україні, і співчуває Україні. Зазначимо, що за результатами дослідження, проведеного Інститутом світової політики разом із GFK минулого року, більшість французів вважають, що конфлікт на сході України – не громадянська війна, а російська агресія», – повідомив Леонід Літра, старший науковий співробітник Інституту світової політики.
Водночас, зазначив Василь Химинець, резолюції, ухвалені у Франції упродовж останнього місяця, викликають стурбованість української сторони і демонструють необхідність ширшого міжпарламентського діалогу. У Верховній Раді вже працює міжпарламентська група співпраці, тож механізм для цього існує. «Треба наголошувати на тому, що міжнародне право є особливою, фундаментальною цінністю у міждержавних відносинах. Мені здається, багато хто у Національній Асамблеї і Сенаті не усвідомлюють глибини порушення Росією міжнародного права», – зазначив він. На думку українських експертів, такому стану речей сприяє діяльність потужного проросійського лобі у Франції, у тому числі у парламентських колах.
Проте на думку Олів’є Ведріна, французького експерта, президента Континентального університету у Києві, в Україні переоцінюють силу проросійського лобі. Він зазначив, що ці сили представляють дуже незначну частину політичного спектру – переважно крайніх правих та крайніх лівих. Основна причина їхнього успіху – правильно побудована комунікація, з огляду на те, що французьке суспільство доволі мало знає про реальну ситуацію в Росії. Експерт вважає, що їхньому впливу цілком реально протидіяти, якщо у власній стратегії комунікації перейти від захисту до наступу. «Замість того, щоб говорити про силу російського лобі, розповідайте, що французькі компанії продовжують діяльність в Україні, що певні депутати у Національній Асамблеї займають проукраїнську позицію, говоріть про те, як деякі громадські організації підтримують Україну», – підкреслив Олів’є Ведрін. Він додав також, що Україні варто ретельніше аналізувати певні факти. Наприклад, у резонансній резолюції французького Сенату є не тільки прохання зняти санкції з РФ, але й визнання Росії агресором і порушником міжнародного права, що певною мірою змінює загальні акценти.
Основне завдання дипломатів на наступні роки, вважають експерти – поглиблювати діалог між двома країнами. «Основний виклик для Києва і Парижа на наступні роки – це протоптати пряму стежку, незалежну від впливу Кремля», – наголосив Леонід Літра. «Для того, щоб наш діалог не був заручником інших факторів, у тому числі третіх сторін, нам необхідно розбудовувати співпрацю і, насамперед, зміцнювати взаємну довіру», – зазначив Василь Химинець.
Україна, у свою чергу, має продемонструвати реальні реформи як підтвердження її європейського вибору. «Якщо ви хочете перемогти у битві за прихильність європейців – ви маєте успішно провести реформи, і найперше – подолати корупцію», – підкреслив Олів’є Ведрін. Покращення бізнес-клімату заохотило б французьких інвесторів активніше заходити на український ринок. «Умови для ведення бізнесу в останні роки погіршилися, але, попри значні втрати французьких компаній, жодна із них не вийшла з України. Я наголошую на цьому, адже це доказ того, що французькі підприємці вірять у майбутнє України», – наголосив Жан-Жак Ерве, радник Правління з питань сільського господарства, банк «Креді Агріколь» («Crédit Agricole»). Він підкреслив, що французькі інвестори очікують насамперед «більшої стабільності і довіри». Для цього, підкреслив він, критично важливо забезпечити верховенство права і ефективність судової системи. Приходу інвесторів особливо сприяли б зміни до законодавства щодо сплати дивідендів та спрощення візових процедур для підприємців, що діють в Україні.
Ізабель Дюмон зазначила, що для України був би дуже цінним французький досвід децентралізації, оскільки Франція у свій час проводила цю реформу у дуже схожих умовах. Відтак децентралізація може бути одним із пріоритетних напрямків співпраці поруч з енергоефективністю. Також Франція зацікавлена продовжувати співпрацю в екологічних проектах. Пані посол нагадала, що Франція – на другому місці за обсягом допомоги, наданої Україні для ліквідації наслідків Чорнобильської трагедії, і ця співпраця триває досі. «Саркофаг, який має бути встановлений над реактором наприкінці цього року, будується за французьким проектом і із залученням значних людських та фінансових ресурсів із Франції», – зазначила Ізабель Дюмон.
На думку Василя Химинця, Україні та Франції варто розширювати регіональну співпрацю. Наразі вже існує таке партнерство між Ліллем і Харковом та Марселем і Одесою, планують налагодити співпрацю між Києвом і Парижем.
Французькі та українські експерти одностайно погодилися, що необхідно розширювати не лише офіційні дипломатичні контакти, але й «публічну дипломатію» – через діалог громадянського суспільства, експертного середовища, культурні проекти, фестивалі та освітні програми.
Леонід Літра зазначив, що країнам доречно було б розвивати співпрацю також у безпековій сфері, зокрема, через символічну участь Збройних сил України у різноманітних місіях за межами Європи, як це робить, наприклад, Грузія.
