31 серпня в Китаї стартував дводенний саміт Шанхайської організації співробітництва (ШОС) – найбільший за всю її історію. Президент КНР Сі Цзіньпін прийматиме понад 20 лідерів країн Азії, Близького Сходу та інших регіонів, демонструючи солідарність так званого Глобального Півдня в добу експресивної зовнішньої політики Дональда Трампа.
Для російського лідера Володимира Путіна цей саміт особливо важливий: він не лише проведе зустріч з Сі, але й залишиться у Пекіні на військовий парад 3 вересня з нагоди 80-річчя перемоги над Японією у Другій світовій війні. Прем’єр-міністр Індії Нарендра Моді вперше за сім років відвідає Китай – його присутність сигналізує спробу потепління відносин після прикордонного конфлікту 2020 року.
Що змінилося? За оцінкою агентства Reuters, Сі Цзіньпін хоче використати саміт, аби показати, як може виглядати міжнародний порядок без провідної ролі США.
Російський погляд
У російських політичних колах і пропагандистських медіа саміт подають як доказ того, що світ стрімко стає багатополярним – на противагу «занепалому однополярному світу» Заходу. Путінський псевдофілософ Олександр Дугін прямо заявляє: політика Дональда Трампа лише прискорила формування нового світового порядку всупереч його власним намірам.Замість того, щоб прийняти реальність і спробувати віднайти лідерську роль США в багатополярній системі, Трамп обрав шлях конфронтації – торговельні війни проти Китаю та Індії, тиск на Бразилію, погрози на адресу країн БРІКС, продовження конфлікту проти Росії в Україні тощо. У підсумку, як стверджує Дугін, ці дії загнали США в пастку: Вашингтон сам штовхнув Москву в обійми Пекіна, а тепер – і Нью-Делі.
Російські пропагандисти в захваті від такого розвитку подій. Іронія в тому, вважають, що Трамп мріяв зберегти американську гегемонію, а фактично він сам і посприяв її кінцю.
Для російської аудиторії участь Індії – особливий привід для тріумфу. Якщо раніше Нью-Делі вважали хитким елементом в східних альянсах (через історичні зв’язки з США), то тепер там відкрито говорять про повернення Індії спиною до Вашингтона. Російські оглядачі нагадують, що Трамп сильно образив прем’єра Моді своїми діями, і от тепер Моді вперше за довгий час їде до Китаю пліч-о-пліч з Путіним.
Напередодні візиту до Китаю Путін дав інтерв’ю офіційному урядовому агентству КНР Сіньхуа, в якому наголосив, що Москва і Пекін спільно виступають за «справедливий багатополярний світопорядок». Він відзначив роль ШОС, наголосивши на ролі організації в безпековому вимірі співпраці в Євразії. Варто наголосити, що Росія системно намагається трансформувати економічні формати накшталт ШОС та БРІКС в інструменти гібридного протистояння із заходом. Насправді ці марива Кремля далекі від реальності. Попри взаємні риторичні реверанси Індії та Китаю на тлі ініційованої Білим домом торговельної війни, економічне суперництво двох гегемонів Азії зводить на нівець будь які спроби переформатовати у військово-політичні союзи міжнародні організації, учасниками яких є Пекін та Нью-Делі. Показово, що ШОС не спромоглась запобігти збройним конфліктам між її учасниками (Китайсько-індійський прикордонний конфлікт 2020, конфлікт між Індією та Пакистаном в травні 2025), як і стати майданчиком для їхнього врегулювання.
Не менш важливою перешкодою для планів Москви є їхня невідповідність китайській політичній культурі в міжнародних відносинах. Насправді Піднебесна традиційно надає перевагу торгово-економічній експансії напротивагу створенню оборонних союзів.
Очікування Китаю
Офіційні китайські медіа описують саміт у значно більш миролюбних тонах – без відвертих випадів проти Заходу, але з наголосом на альтернативній моделі міжнародних відносин. Агентство Сіньхуа пише про динамічний розвиток «шанхайського духу» – принципів, на яких базується ШОС. Йдеться про взаємну довіру, рівність, взаємну вигоду, повагу до різноманіття культур і прагнення до спільного розвитку.
Пекін особливо пишається, що за час свого головування (китайське головування у ШОС почалося в липні 2024) вдалося активізувати роботу – від антитерористичних навчань до зростання торгівлі.
Сі Цзіньпін, якого в КНР називають архітектором активної фази розвитку ШОС, постійно наголошує на готовності працювати «з усіма прогресивними силами світу заради миру, розвитку і захисту міжнародного порядку». У китайській пресі також панує оптимізм щодо формату «ШОС-плюс» – запрошення на саміт лідерів інших країн Глобального Півдня.
Цікаво, що китайські офіційні особи дуже позитивно відгукуються про приїзд індійського прем’єра Моді. Речник МЗС КНР Го Цзявінь ще на початку серпня привітав рішення Індії взяти участь, пообіцявши, що Тяньцзінський саміт стане «зустріччю солідарності, дружби та плідних результатів», а ШОС вийде на новий рівень єдності й динамізму. Експерти у Пекіні розглядають крок Моді як сигнал, що Індія прагне повернути відносини з Китаєм у конструктивне русло після років напруженості.
Водночас відзначається, що Делі й надалі балансує між великими державами – намагаючись отримати вигоди і від співпраці з Китаєм, і від партнерства зі США та Японією. Зокрема, індійський уряд паралельно координує позиції з Токіо щодо викликів у Індо-Тихоокеанському регіоні. Попри такі нюанси, китайські медіа уникають різкої критики і наголошують на позитиві: поновлення прямого авіасполучення між Китаєм та Індією, спільні проєкти, культурні обміни – усе це зображується як знаки поступового потепління, що відповідає інтересам обох країн.
Чи означає показова єдність Пекіну, Нью-Делі та Москви, що нова антизахідна коаліція вже стала реальністю? Далеко не всі оглядачі впевнені в цьому. Західні аналітики відзначають, що саміт у Тяньцзіні матиме радше символічне значення. Reuters прямо пише: подія буде більш «святом оптики, ніж змісту», адже Пекін цінує передусім картинку глобальної солідарності на тлі непередбачуваної геополітичної ситуації. Попри розширення ШОС, за 20+ років існування блок не досяг гучних практичних результатів у співпраці.
Микита Кузьменко
