Дискусія «Київська “Просвіта” – 120 років: значення першої громадської організації українців столиці» стала нагодою не лише згадати історію першої легальної української громадської організації в Києві, а й осмислити її роль у формуванні української ідентичності та становленні державності.
Модератор дискусії, історик Ігор Стамбол визнав, що в українському суспільстві досі існує недостатнє розуміння значення «Просвіти». За його словами, втрата пам’яті про такі явища не дозволяє повною мірою зрозуміти, як українське суспільство прийшло до ключових історичних подій, зокрема до Української революції 1917 року.
Він звернув увагу на те, що творцями «Просвіти» були переважно представники творчої інтелігенції — письменники, митці, науковці, культурні діячі. Саме тому досвід організації спростовує поширене твердження про те, що культура і мистецтво можуть існувати поза суспільними та політичними процесами.
«Просвіта» стала платформою, яка поєднала інтелектуальні еліти з широкими верствами населення. Саме через цю взаємодію українські національні ідеї виходили за межі вузького кола інтелігенції та ставали надбанням суспільства. На думку Ігоря Стамбола, без такого інструменту українцям було б значно складніше вести боротьбу за власну державність на початку ХХ століття.
Про історичні передумови виникнення просвітянського руху розповів письменник, краєзнавець та голова Київського обласного товариства «Просвіта» Євген Букет. Він нагадав, що організація народилася в умовах бездержавності українців, які були розділені між двома імперіями — Російською та Австро-Угорською.
Першу «Просвіту» було створено у Львові в 1868 році, коли після «Весни народів» в Австро-Угорській імперії з’явилися ширші можливості для громадської активності. На підросійських українських землях такі організації стали можливими лише після революційних подій 1905 року, коли царська влада була змушена частково послабити обмеження щодо свободи слова та зібрань.
Скориставшись цими можливостями, українська інтелігенція почала створювати товариства «Просвіта» в губернських центрах. Київська організація згодом стала однією з найвпливовіших, адже столиця залишалася важливим духовним та інтелектуальним центром українського життя.
«Члени «Просвіти» були в Лондоні, в Аргентині, в Сибіру, тобто в дуже багатьох місцях по світу. І вони сплачували внески регулярно, отримували літературу від «Просвіти», яку там видавали. Таким чином інтелектуальне середовище навколо «Просвіти» почало будувати українську державність. Через свої артистичні, театральні, видавничі, бібліотечні, музейні комісії вона фактично заміняла собою українську державу і багато тих установ, які мали би опікуватися цими напрямками в українській державі. І, звісно, абсолютно логічний з того був наслідок, що в часи визвольних змагань дуже багато активних просвітян посіли чільні посади в українському уряді і парламенті, та стали зі зброєю на захист Української Народної Республіки. Вони виплекали цю мрію про незалежну державу, саме будучи в той час у громадському об’єднанні», – підкреслив письменник.
Він наголосив на тому, що фактично «Просвіта» виконувала функції, які зазвичай належать державі. Через театральні, видавничі, бібліотечні, музейні та освітні ініціативи вона створювала український культурний простір у час, коли власної державності ще не існувало. Саме тому багато активних просвітян у роки визвольних змагань стали урядовцями, парламентарями та військовими Української Народної Республіки.
Окрему увагу учасники дискусії приділили ідейним засадам організації. Ігор Стамбол підкреслив, що на відміну від багатьох інших товариств того часу, «Просвіта» будувалася насамперед на українській ідентичності. Вона була створена українцями, для українців і заради розвитку української культури та національної свідомості.
Голова Київського міського товариства «Просвіта», громадський діяч і музикант Кирило Стеценко нагадав, що поява легальної української організації в Києві на початку ХХ століття стала справжнім викликом для Російської імперії. Водночас саме політичні зміни після революції відкрили можливість для українського громадського руху заявити про себе відкрито
На його переконання, історія «Просвіти» є не лише частиною минулого, а й дороговказом для сучасності. Сьогодні організація має працювати над залученням молоді та поширенням українських цінностей у нових суспільних умовах.
В епоху цифрових технологій та штучного інтелекту особливого значення набувають не лише знання, а й цінності. Саме вони допомагають суспільству розрізняти добро і зло, формувати спільне бачення майбутнього та зберігати національну єдність.
«Бути просвітянином, це бути не тільки елітою нації і аристократією, якими були ті люди, а ще бути активними, спроможними в житті. От говорять про нові тенденції – інтернет, штучний інтелект. Мовляв, навіщо «Просвіта»? Людина відрізняється від робота тим, що вона не тільки накопичує якусь інформацію і її використовує, а в щось вірить. Людина має цінності. Вона розрізняє добро і зло. Людина сама себе програмує. Так от нам, як національній спільноті українців, дуже важливо не блукати в харчах добра і зла, а розуміти наші спільні для всіх українців цінності, які ми готові захищати», – зазначив Кирило Стеценко
Учасники дискусії дійшли спільного висновку: історія Київської «Просвіти» є прикладом того, як громадянська ініціатива, заснована на культурі, освіті та національній свідомості, може стати потужним чинником державотворення. Через 120 років після заснування організації її досвід залишається актуальним для України, яка продовжує відстоювати власну ідентичність, свободу та майбутнє.
Захід відбувся у рамках проєкту “Перша Незалежність України: уроки для сьогодення” за за фінансової підтримки Міжнародного Фонду “Відродження”
