Поки демократичний світ веде дискусії про етику та безпеку використання штучного інтелекту, Росія перетворює дану сферу цифрових технологій на інструмент насадження державної ідеології та пропаганди. Стратегічний інтерес Кремля до ШІ був публічно артикульований ще у 2017 році, коли російське керівництво оголосило про наміри захопити лідерство у відповідній галузі. Згодом амбіційні плани були формалізовані в «Національній стратегії розвитку штучного інтелекту на період до 2030 року», яка визначила ключовим пріоритетом технологічну незалежність та глобальне лідерство на основі «вітчизняних розробок». Розглядаючи ШІ не лише з економічних перспектив, але й як потужний ідеологічний інструмент, російська держава запустила процеси його тотального підпорядкування власним політичним цілям.
Центральною ідеологемою цього курсу став так званий «суверенний штучний інтелект» – концепція, споріднена з попередніми конструкціями на кшталт «суверенної демократії». Вона передбачає створення закритої, жорстко керованої екосистеми, у якій генеративні моделі функціонують під тотальним наглядом держави, обробляють дані виключно на серверах усередині країни та відтворюють лише ідеологічно прийнятні наративи. Головним мотивом стало усвідомлення критичної небезпеки вільного доступу росіян до західних мовних моделей, які не контролюються спецслужбами і здатні генерувати інформацію, що суперечить офіційній пропаганді. Флагманами цього процесу стали корпорації з державною участю: GigaChat, розроблений «Сбербанком» і запущений у квітні 2023 року як суверенна альтернатива ChatGPT, та YandexGPT від «Яндекса», орієнтований на глибоке розуміння російської мови й мов країн СНД. Така спрямованість свідчить про прагнення Москви зберегти інформаційний вплив на пострадянському просторі.
Для функціонування цих моделей Росія розбудовує інфраструктуру центрів обробки даних, посідаючи, за галузевими рейтингами, одинадцяте місце у світі за їхньою щільністю. Мережу обслуговують оператори DataIX, RETN та державний «Ростелеком». Влітку 2025 року парламент ухвалив окремий закон про центри обробки даних, який набуває чинності у березні 2026 року: він встановлює єдині правила їхнього функціонування та наділяє Міністерство цифрового розвитку повноваженнями вести єдиний реєстр ЦОД, посилюючи державний контроль над фізичною основою штучного інтелекту.
Російські генеративні моделі розробляються не лише як технологічні продукти, а й як інструменти забезпечення «онтологічної безпеки» режиму, що будується на просуванні «традиційних російських духовно-моральних цінностей» на противагу західним ідеалам плюралізму та лібералізму. На практиці це означає сувору цензуру відповідей на теми війни в Україні, історичних подій та діяльності політичних лідерів. Під час емпіричних тестувань GigaChat і YandexGPT послідовно ухиляються від запитань про належність окупованих територій, зокрема Криму, або про воєнні злочини, як-от події в Бучі, пропонуючи змінити тему чи генеруючи нейтрально-ухильні фрази.
Утім, навіть така вбудована обережність не задовольняє радикально налаштовані еліти. Публічні заяви посадовців, зокрема експрезидента Дмитра Медведєва та голови Ради з прав людини, свідчать про гостру критику російських моделей за їхню уявну «ліберальну» упередженість і «непатріотичність». Націоналістичні кола обурюються тим, що ШІ відмовляється безапеляційно стверджувати, що окуповані регіони є частиною Росії, або не дає «правильних» оцінок історичним постатям. Цей політичний тиск змушує технологічні компанії безперервно переналаштовувати вагові коефіцієнти моделей, поступово перетворюючи їх на інструменти прямої державної пропаганди, позбавлені будь-якої об’єктивності.
Кульмінацією цього курсу стало прийняття спеціального законодавства. Йдеться про Федеральний закон «Про підтримку розвитку технологій штучного інтелекту в Російській Федерації» (законопроєкт № 1271570-8), ухвалений у третьому читанні в липні 2026 року. Закон набуває чинності з 1 вересня 2026 року, з відтермінуванням окремих положень до березня 2027 року. Він уперше вводить офіційне визначення Великої фундаментальної моделі ШІ – програми, що містить щонайменше один мільярд параметрів, навчається на гігантських обсягах текстів, зображень та аудіо і здатна виконувати завдання на рівні, порівнянному з когнітивними здібностями людини.
Пояснювальна записка до законопроєкту не приховує його геополітичної мотивації: у документі прямо вказано необхідність забезпечити конкурентоспроможність російських рішень – YandexGPT та GigaChat – відносно провідних зарубіжних аналогів, зокрема ChatGPT і Gemini зі США та DeepSeek із Китаю. Для цього вводяться нові юридичні категорії «суверенних» та «національних» моделей, для яких встановлюється імперативна вимога локалізувати всі процеси обробки та зберігання даних виключно на території РФ за обов’язкової участі російських юридичних осіб. Уряд також отримує право визначати перелік «чутливих» об’єктів – від державних інформаційних систем до банківського сектору, – де дозволяється застосовувати лише суверенні моделі, повністю виключаючи іноземні технології.
Найбільш промовистою є ідеологічна складова закону. Згідно зі статтею 4, принципи правового регулювання ґрунтуються на «забезпеченні прав людини», але з обов’язковим «урахуванням та повагою до традиційних російських духовно-моральних цінностей» – патріотизму, служіння Вітчизні та історичної пам’яті. Суверенні моделі зобов’язані проходити процедуру підтвердження відповідності цим цінностям у порядку, встановленому урядом. Фактично це означає, що ШІ на математичному рівні програмується відхиляти або спотворювати інформацію, що суперечить державній політиці, перетворюючись на автоматизованого ідеологічного цензора. Щоб отримати статус «суверенної», модель має належати компанії під контролем РФ із понад 50 % акцій, а весь цикл її навчання, підготовки відповідей та зберігання даних користувачів має відбуватися всередині країни.
Окрему загрозу створює стаття 10, яка легалізує безпрецедентний виняток з авторського права: розробникам суверенних і національних моделей дозволяється вільно використовувати – вилучати, аналізувати, копіювати в пам’ять – об’єкти авторського та суміжного права без згоди правовласників, якщо матеріали перебувають у відкритому доступі або отримані правомірно. Це фактично узаконює масштабне привласнення глобальних даних для навчання російського ШІ. Асиметрія очевидна: Росія дозволяє своїм корпораціям безперешкодно скрейпити західні медіаархіви, бази даних та наукові праці, тоді як доступ західних компаній до російського сегмента жорстко обмежується. Доповнює цю картину стаття 5, яка зобов’язує органи влади надавати розробникам доступ до масивів державних даних, включно з федеральними та регіональними реєстрами, для прискореного навчання моделей.
Показово, що при цьому закон прямо забороняє встановлювати обмеження на міжнародну співпрацю у сфері ШІ для російських громадян і юридичних осіб, за винятком окремих критичних напрямів. Ця норма спрямована на підтримку потоку знань і технологій з-за кордону попри санкційний тиск – вона формує юридичний щит для розбудови потужних генеративних інструментів, які навчатимуться на світових знаннях, але генеруватимуть політично ангажований контент.
Прийняття закону означає інституціоналізацію цифрового авторитаризму. Цей процес розгортається в контексті формування багатополярного авторитарного технологічного порядку, де простежується феномен «взаємної цензури»: за даними дослідників Гарвардського університету, російські мовні моделі жорстко цензурують теми внутрішньої політики Китаю, тоді як китайські моделі DeepSeek та Qwen обмежують дискусії про російські політичні фігури й події. Ця негласна алгоритмічна згода сприяє спільному виробництву ідеологічно стерильних, «очищених» реальностей, що захищають інтереси партнерів по авторитарному блоку на транснаціональному рівні.
Усередині країни штучний інтелект дедалі глибше вбудовується в апарат державного примусу. Окрім блокування інтернет-ресурсів та уповільнення роботи платформ, російська влада з 2025 року почала застосовувати спеціально навчений ШІ для масштабного пошуку «забороненого» контенту – зокрема для аналізу літератури та книжкових видань на предмет «пропаганди наркотиків» чи політичної неблагонадійності, що призвело до масових вилучень книг і посилення самоцензури у видавничій галузі. Технологія, яку офіційна риторика подає як інструмент суверенітету та захисту, на практиці стає механізмом тотального контролю над словом.
Внутрішня ізоляція є лише одним боком стратегії. На зовнішньому контурі Росія експлуатує відкритість західних систем через операції з «отруєння даних»: глобальна мережа проксі-сайтів Pravda щодня тиражує тисячі матеріалів, розрахованих саме на те, щоб їх засвоювали західні мовні моделі. Незалежний аудит NewsGuard у 2025 році зафіксував, що провідні світові чат-боти відтворювали російську дезінформацію приблизно у третині випадків за відповідних запитів. Таким чином вибудовується дзеркальна конструкція: закритий «суверенний» ШІ для власного населення – і цілеспрямоване забруднення чужих моделей ззовні.
Новий закон завершує оформлення цієї архітектури, надаючи їй легального фундаменту. Він перетворює штучний інтелект на автоматизований ідеологічний апарат, недоступний для зовнішнього аудиту й запрограмований на відтворення державних наративів. Протидія цій загрозі не зводиться до жодного окремого технологічного рішення: вона вимагає контролю походження навчальних даних, переходу до архітектур доповненої генерації з опорою на перевірені джерела, інтеграції жорстких стандартів безпеки на всіх етапах розробки моделей і – не в останню чергу – формування когнітивної стійкості демократичних суспільств. Регулювання штучного інтелекту в Росії – це не технічна деталь внутрішньої політики, а частина ширшого наступу, у якому на кону стоїть питання, чиї цінності будуть вбудовані в цифрову інфраструктуру, що формує картину світу для мільйонів людей.
