Київ, 12 серпня 2016 року – Медіа ринок України надзвичайно непрозорий. Це найбільша перешкода якісній збалансованій інформації. «Медіа не заробляють на рекламі, а існують за рахунок субсидій та вливань. Медіа ринку необхідна ефективна система регулювання», – зазначила під час обговорення в Українському кризовому медіа-центрі Оксана Романюк, виконавчий директор Інституту масової інформації. Вона вважає, що необхідно обмежити блоки політичної реклами, адже вона має бути змістовна та інформувати, а не створювати картинку. Пані Романюк також переконана, що український медіа-ринок дуже роздутий. «Тільки друкованих ЗМІ більше п’яти тисяч, більше тисячі теле- та радіо організацій. Це вбиває будь-яку конкуренцію на ринку та позбавляє медіа можливості заробляти на рекламі», – вважає Оксана Романюк. Вона додала, що тільки після досягнення прозорості, можна буде говорити про повну заборону політичної реклами.
На думку Павла Моісеєва, директора з правових питань «Інтерньюз-Україна», наразі в Україні немає суб’єкта, який ви взявся впроваджувати необхідні зміни. «Вони по таким законам виграють вибори. Тому в них немає мотивації щось змінювати», – пояснив він. Пан Моісеєв виступає за заборону політичної реклами. На його думку, тоді політики будуть вимушені будувати реальні спільноти на місцях та агітувати без медіа, а останні не будуть так залежати від грошей з виборів.
Тетяна Лєбєдєва, почесний голова Незалежної асоціації телерадіомовників, вважає, що нові законодавчі норми не допоможуть, якщо не буде відповідного покарання за порушення. Водночас, небезпечно давати великі права регуляторам. «Я не розумію, як можна давати силовикам відслідковувати контентні речі. У них немає відповідної експертності. Необхідно залучати експертів, які розумуються на стандартах», – зазначила пані Лєбєдєва.
За словами Дениса Ковриженка, старшого радника з юридичних питань IFES Ukraine, в Україні є дві найбільші проблеми: великі витрати на розміщення, коштовність рекламних кампаній, а також популізм та маніпулятивність. «Політична реклама нормально врегульована на рівні законодавства, воно задає стандарти. Проблема полягає у відсутності ефективних регулюючих органів та сильної правоохоронної системи. Немає адекватних санкцій», – додав він.
Натомість Тарас Шевченко, співголова Ради Реанімаційного пакету реформ, директор Центру демократії та верховенства права, пропонує дозволити джинсу у друкованих ЗМІ. «Вони мають право на редакційну політику, підтримувати того, кого вважають за потрібне», – пояснив він. водночас, на телеканалах та радіо усі матеріали мають бути збалансовані. На думку пана Шевченка, будь-яка заборона політичної реклами має бути не по формальним ознакам, а по суті. Він окреслив три режими, які мають діяти на рівні закону: новини з редакційною свободою, але водночас із збалансованістю та контролем Нацради за таким балансом; спеціальні виборчі програми: дебати, ток-шоу з прописаним форматом та чіткими обмеженнями, прописаними у законі; усе інше, що має функціонувати за принципом рівного доступу – показали кандидата, інші мають право на такий же час.
Галина Петренко, редактор ГО «Детектор медіа», зазначила, що заборона політичної реклами лише активізує джинсу та заморозить ситуацію на користь великих гравців. Вона виступає за обмеження такого контенту. «В ідеалі політична реклама має припинити бути такою емоційною та доносити раціональні повідомлення. Замість коротких емоційних роликів, вони мають бути дві хвилини та бути об’єднаним одним сюжетом», – зазначила пані Петренко.
