Київ, 19 серпня 2016 року – У Києві презентують чотири мультимедійні проекти – чотири особисті історії українських переселенців. Це результат тижня спілкування між німецькою молоддю, їхніми українськими колегами та переселенцями у рамках проекту «Хто всі ці люди: Обличчя вимушеного переселенця в Україні та Німеччині». Проект стартував півроку тому як задум українських і німецьких активістів спільно дослідити проблему сприйняття біженця у суспільстві, що наразі актуальна для обох країн. «Ми хотіли відійти від стереотипного сприйняття, від ярликів «біженець» і «переселенець», і побачити, хто ці люди насправді, через їхні особисті історії», – розповіла Євгенія Резниченко, представниця ГО “Агенція Вільного Розвитку”, під час прес-брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі. «Вони можуть здаватися нам величезним безликим натовпом, проте у кожного з них своя цікава історія. Ми хотіли поспілкуватися з цими молодими талановитими людьми і донести їхні історії до суспільства, щоб завдяки цьому краще розуміти їх», – зазначила Роня Лебеда, представниця німецької громадської організації «ЕСВ».
Проект проходить у два етапи. У рамках першого етапу, що стартував 13 серпня, група молоді з Німеччини на тиждень прибула до Києва спілкуватися із переселенцями і готувати проекти про них. Учасники не лише обговорювали феномен біженця і суміжні проблеми, але й влаштовували різні заходи культурного обміну, щоб більше дізнаватися одне про одного. «У нас була нагода безпосередньо поспілкуватися із хлопцем, який раніше жив у Криму, він розповідав про свій досвід. Ми також говорили із волонтерами із організацій, які працюють із переселенцями. Це допомогло нам розібратися, що насправді сталося тут, і що відбувається», – розповіла Грета Таке, учасниця проекту. «Це дуже цікаво не лише німецькій молоді, але й у першу чергу нам. Здебільшого ми не знаємо, хто ці люди, які у них проблеми, про що вони мріють», – зазначила Естер Петровська, учасниця проекту.
Аналізуючи проблему в історичному зрізі, на прикладі кейсів Другої світової війни, учасники проекту побачили, що, попри різні епохи і обставини, між становищем біженців-євреїв та сьогоднішніх ВПО та біженців із Сирії багато спільного. «Найбільше нас вразило те, що ставлення країн до людей, які шукають притулку, з того часу не змінилося. Тоді казали, що євреї-втікачі можуть бути агентами нацистів, тепер у нас кажуть, що втікачі із Донбасу можуть бути сепаратистами, а біженці із Сирії – терористами», – розповіла Євгенія Резниченко.
У переселенців з Донбасу/Криму та сирійських біженців проблеми виявилися схожими – скрутне матеріальне становище, недовіра з боку суспільства, проблеми з отриманням візи. Один із кейсів виник навіть у рамках проекту: один із учасників з Німеччини, біженець із Сирії, не зміг приїхати до України виключно через те, що мав паспорт біженця. «За процедурою ми мали оформлювати запрошення через міграційну службу. У міграційній службі сказали, що «не знають, як розглядати паспорт біженця», і ми не змогли його запросити. І українське посольство у Берліні, і консульство у Дюссельдорфі, на жаль, не виявили жодного бажання допомогти, хоч на крок відійти від прописаної процедури, – пояснила Євгенія Резниченко. – Це також показово для нашої теми, тому що Україна є підписантом Конвенції ООН про біженців, відповідно до якої він має цей паспорт, і тим не менш дозволяє собі його ігнорувати».
Друга група – український «десант» – вирушить до Німеччини у січні. «Вони досліджуватимуть ситуацію у Німеччині, спілкуватимуться з біженцями. Єдине що у нас більше експертів з мультимедіа, у них – із театру, тому вони більше працюватимуть із мистецькими інструментами», – зазначила Євгенія Резниченко.
