Київ, 30 вересня 2016 року – Під час вшанування 75 річниці трагедії Бабиного Яру у Києві пройшла молодіжна конференція, науковий симпозіум, конкурс на впорядкування простору Бабиного Яру на Дорогожичах та вшанувальних концерт. Про це під час брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі розповів Пол Роберт Маґочій, член ради директорів ініціативи «Українсько-єврейська зустріч». «Нашою ціллю було привернути увагу українців та світової спільноти до того, що Бабин Яр дуже важливий символ масової трагедії XX століття. Для цього ми використовували різні методи: ми зібрали молодь зі всього світу, науковців на публічний симпозіум, провели міжнародний конкурс на упорядкування Бабиного Яру, провели вшанувальний концерт. Все це для того, щоб залишити по собі конкретні речі», – зазначив він.
Оксана Линів, диригент Меморіального концерту, розповіла, що музично-сценічна робота була дуже складною, їй передувала довготривала підготовка, що розпочалася ще в червні. Концепція передбачала театральне рішення, у якому Гамбурзький симфонічний оркестр був задіяний безпосередньо. Разом взяло участь 160 людей. Виконали два реквієми: Євгена Станковича та Йоганнес Брамса. На думку Павла Гуньки, художнього директору проекту «Українська мистецька пісня» та головуючого Меморіального концерту, найважливіше було показати молоді, що з трагедії проростає надія. «Ми створили дуже сильне повідомлення. Ми не вчимося з помилок історії, і речі мають тенденцію повторюватися. Але через музику ми можемо краще зрозуміти світ. Наш концерт поєднав виконавців зі всього світу, якщо ми всі об’єднаємося, може ми зможемо щось виправити», – вважає пан Гунька.
За словами Владислава Гриневича, провідного наукового співробітника Інституту політичних та етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, під час вшанувальних заходів представили результати першого монументального дослідженням 10 авторів з різних країн. «Це книга не про смерть, а про життя, про боротьбу за пам’ять про Бабин Яр. Вона також підіймає питання, яке майбутнє Бабиного Яру? Як він має бути облаштований?», – зазначив пан Гриневич. Людмила Гриневич, старший науковий співробітник Інституту історії України НАН України, директор Українського науково-дослідного та освітнього центру вивчення Голодомору, головуюча Публічного Симпозіуму, розповіла, що на симпозіумі вдалося забезпечити безпрецедентний рівень науковців. «Ми стали майданчиком для обговорення складних питання. Вдалося зламати неприємну традицію вшанування трагедій, як локальних етнічних драм», – підкреслила вона.
«Нам вдалося відійти від національного егоїзму. Ми згадуємо, що нашу країну зачепило три геноциди: Голодомор, Голокост та депортація кримських татар. Ми також говорили про вивчення Голокосту на фоні сучасної російсько-української війни. Ми зрозуміли, що чужого болю не буває», – додав Ігор Щупак, директор Українського інституту вивчення Голокосту «Ткума» і музею «Пам’ять єврейського народу і Голокост в Україні», головуючий Молодіжної програми.
