Одним із найвпливовіших лідерів українського народу першої половини ХХ століття називають Митрополита Андрея Шептицького. Очоливши Українську Греко-Католицьку Церкву у 1901 році, він понад 40 років залишався духовним провідником українців у складних умовах — за влади Австро-Угорщини, Польщі, СРСР, нацистської Німеччини.
Шептицький був модерним мислителем і стратегом, який бачив Церкву не лише як духовну інституцію, а як центр національного відродження. Він активно підтримував освіту, культуру, соціальні ініціативи. За його сприяння було засновано Український національний музей у Львові, підтримувалися художники, письменники, науковці.
Особливої уваги заслуговує його позиція у міжвоєнний період: митрополит виступав за мирне співіснування українців і поляків, засуджував насильство з обох боків, намагався бути посередником у конфліктах. Під час Другої світової війни Шептицький засудив нацистську ідеологію, у пастирських листах підкреслював недопустимість расової ненависті. Попри ризики, він переховував у митрополичих палатах євреїв, за що посмертно був удостоєний звання «Праведника народів світу».
Ось чому, відкриваючи чергову зустріч у рамках спеціального проєкту «Навколо постаті», координатор пресцентру УКМЦ, історик Ігор Стамбол, наголосив на важливості популяризації цього видатного імені серед українців.
«Значення постаті Андрея Шептицького для українського руху, для української, духовності, релігійності і того, що пов’язане з рухом опору, з розвитком чогось національного, надзвичайно велика, і велика не тільки для певного регіону, а й загалом для всієї України, тому досить добре, що ми до 160-ї річниці все ж таки спромоглися організувати таку розмову», – сказав він.
Журналіст-міжнародник, історик, член Експертної ради при Департаменті освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації Марко Сімкін заявив, що діяльність Андрея Шептицького ще за його життя вийшла за межі Української Греко-Католицької церкви.
«Він був велетень духу, духовний наставник України, який все робив, щоб відновити і створити освічену, модерну українську націю. І тому зараз Шептинський повертається до українського суспільства. В часи нашої боротьби за незалежність проти путінської армії, коли вони хочуть знищити нашу унікальну українську ідентичність, значення Шептинського стає актуальним і надважливим», – підкреслив Марко Сімкін.
«Шептицький. Між війною та вірою» – так називається фільм, продюсером якого виступив Славко Пономарьов.
«Ми мали і в Києві, і у Львові допрем’єрні покази. Дуже багато людей приходять і запитують те, що їх чіпляє. А чому ви не сказали там про підтримку Пласту? А чому ви не сказали про економічну діяльність, або так мало? А давайте ще зробимо фільм про Митрополита в першій світовій війні? А чому хотілося б побільше почути того, того, того? Ми ж в свою чергу не могли всього вибрати в один фільм, тому що якраз постать Митрополита настільки багатовекторна і багатовимірна, що потрібно робити великий якийсь серіал або величезне наукове дослідження», – додав продюсер.
Учасники заходу відзначили Андрея Шептицького як символ морального авторитету, далекоглядності та гуманізму, який відіграв ключову роль у формуванні модерної української ідентичності та самосвідомості.
Він залишив велику епістолярну та богословську спадщину, в якій виявив глибоке розуміння єдності християн, важливості національної самосвідомості та соціальної відповідальності. Його ідеї про соборність, екуменізм, служіння ближньому залишаються актуальними й сьогодні.
