https://www.youtube.com/edit?o=U&video_id=xLBc0F5lhMo
Із 9,6 мільярдів гривень, про які Генеральна прокуратура України відзвітувала як повернені у результаті представництва інтересів держави або громадян у суді за 2016 рік, реально повернули 3,8 мільярдів. Причина такої розбіжності – специфічна методологія підрахунку даних про відшкодування коштів за прокурорського реагування. Такими виявилися результати дослідження ГО «Наші гроші», яке вони провели на основі судових рішень, наданих ГПУ на запит позафракційного народного депутата Віктора Чумака.
Надані ГПУ дані нараховують 5600 судових рішень із додатковими документами, що мали підтверджувати сплату коштів і вартість майна. «Нашою основною метою було зрозуміти, що прокуратура вважає повернутими грішми. […] Спершу ми порахували, яким чином рахували вони, а потім почали підтверджувати. Те, що можна було зарахувати до здобутків ГПУ, ми враховували, навіть якщо там були великі сумніви. Однак фінальна цифра, яка у нас вийшла навіть за такої лояльної позиції – 3,8 мільярдів гривень із цих 10», – розповів Олексій Шалайський, головний редактор сайту «Наші гроші», презентуючи результати аналізу під час прес-брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі.
Серед судових рішень активісти виявили низку випадків, які вважають недоцільним зараховувати до здобутків держави в результаті представницької діяльності прокуратури в суді. Перша категорія – зарахування у повернену суму вартості майна, яке повернули з оренди чи зберігання, часто – нормативної оцінки землі. Це також стягнення заборгованості і штрафів із державних чи комунальних підприємств на користь держбюджету, коли де-факто «держава повертає державі». Одна із найбільших «історій» – це конфлікт між «Нафтогазом» і «Київенерго». Це також спори між державою і органом місцевого самоврядування, комунальною установою або держпідприємством про право власності на майно; неврахування прокуратурою при підрахунку застосування судом реституції або взаємозарахування боргів державними і комунальними підприємствами. Був кейс навіть про несплату студентові стипендії протягом декількох місяців, і рішення про те, що ці кошти мають бути виплачені йому, прокуратура також зарахувала до своїх досягнень.
«Три найбільших проблеми – що повертаються гроші з бюджету в бюджет і це рахується як повернення; друга – що «надуваються» цифри за рахунок нормативної оцінки землі у земельних питаннях, і третя – що прокуратура вступає у судових процес тоді, коли це не потрібно. І, за нашим враженням, вступає для того, щоб забезпечити собі планові надходження», – підсумував Олексій Шалайський. «Ще одна важлива деталь: для підрахунку збитків ГПУ має свою інструкцію, і вона створена таким чином, щоб «надувати» максимальні гроші навіть тоді, коли їх реально не існує; включення нормативної оцінки землі також прописане у інструкції», – додав він.
Віктор Чумак підкреслив, що всю цю інформацію надали у паперовій формі. Крім того, серед масиву наданих судових рішень виявили рішення, які згодом були скасовані. Знайшлися також рішення ще за 2012 рік і такі, що дублюють одне одного. В одній із папок рішення містили робочі примітки прокурора на полях.
Активів, які були б повернуті в результаті кримінальних проваджень, у цьому масиві рішень немає взагалі. «У Генпрокуратури немає навіть системи звітування про повернуті активи. Всі ці папки (…) – це просто піар-шоу для того, щоб вразити купою папірців на столі. Реальних злочинних коштів не повернуто, а якщо повернуто – тисячні відсотки від того, що нам хотілось би очікувати. Якби ці папки потрапили до нас, у нас була б інша методологія і ми б сказали, що із десяти мільярдів повернуто нуль, тому що ми б рахували лише гроші, повернуті в результаті вироків суду із рішенням про конфіскацію», – констатувала Дарія Каленюк, виконавчий директор Центру протидії корупції.
«Не Юрій Луценко винен, що є така система – ця система працювала, працює і буде працювати. […] Але для того, щоб рухатися далі, генпрокурор має розуміти, чим він володіє, а бази немає», – зауважив Олексій Шалайський. Він додав, що активісти готові до фахової дискусії з прокурорами будь-якого рівня щодо кожного із цих рішень.
Активісти зауважили, що змінити ситуацію може лише створення реєстру арештованого і конфіскованого майна. Ця функція – у компетенції Агентства із розшуку та управління майном. «Ми чекаємо від Антона Янчука запуску цього реєстру вже у цьому році», – підкреслила Дарія Каленюк.
Вона також розкритикувала вчорашню заяву Юрія Луценка про повернення 50 мільярдів гривень, або близько 1,5 мільярда доларів, і заяву про те, що деталі цієї справи збираються оголосити державною таємницею. «Найцікавіше, що ніхто не знає, звідки ці 1,5 мільярда доларів, звідки ці офшорні компанії взяли гроші, щоб купити облігації на 1,5 мільярда доларів. Ніхто не знає, хто є бенефіціарними власниками цих офшорних компаній. (…) Надзвичайно великі шанси, що ці офшорні компанії, можливо, не в українських судах, з часом оскаржать це рішення і нам доведеться 1,5 мільярда доларів повертати назад Януковичу. Як на мене, це не перемога, а, навпаки, легалізація доходів соратників Януковича», – заявила Дарія Каленюк.
