Система захисту прав біженців в Україні є неефективною. Попри свою відповідність критеріям Конвенції про захист прав біженців, кількість людей, яким вдається отримати захист в рамках системи надання притулку в Україні, є дуже низькою. Сама процедура отримання статусу біженця в Україні часто відбувається з порушеннями прав людини. Фінансова допомога, яку держава надає на одного біженця сьогодні складає всього 17 гривень. «Основна проблема української системи у тому, що вона не є рівною. У нас немає однорідної, кваліфікованої практики індивідуальної оцінки кожної справи та індивідуального підходу до кожного шукача притулку», – розповіла Дарина Толкач, адвокаційний координатор БФ «Право на захист», під час прес-брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі.
Кількість біженців, які шукають притулку в Україні, є невеликою порівняно з іншими європейськими країнами – у 2017 році на отримання статусу біженця подали 771 заяву. І все ж, кількість людей, які отримують статус біженця в Україні, коливається у межах 5-9%. Процедура отримання статусу біженця в Україні на практиці виявляється дуже складною до реалізації. Самі біженці вказують на те, що Державна міграційна служба не надає належної підтримки під час проходження процедури, часто права біженців порушують, а процес триває занадто довго. До часу отримання статусу біженця, такі особи не можуть скористатись навіть базовими громадянськими правами.
«Сказати, що велику увагу в Україні приділяють біженцям не можна. Добре, що є правозахисні організації, які допомагають. Ми віддаємо всі документи і по суті стаємо заручниками у цій країні. Ти постійно чекаєш, що Міграційна служба тобі допоможе, але кожного разу, коли ти туди приходиш, очікуваної допомоги ти не отримуєш», – розповіла Жанара Ахметова, журналістка з Казахстану, шукачка притулку в Україні.
«Практика роботи Державної міграційної служби дуже нагадує те, як працює Росія. Це те порівняння, яке не хотілося б застосовувати до України, але воно є. За останні кілька місяців ми мали випадки з журналістами з Узбекистану, Азербайджану, Казахстану,однієї волонтерки з Білорусі – це були люди професійні, у яких була боротьба з авторитарним режимом у себе в країні. Україна, замість того, щоб підтримати таких людей, навпаки їх карає тим ставленням, яке показує до них в процесі їхнього пошуку притулку. Я стала свідком, і напрошується висновок, коли Державна міграційна служба, окремі люди працюють зі спецслужбами інших країн світу, при чому не без фінансової мотивації», – наголосила Світлана Заліщук, народний депутат України (фракція «Блок Петра Порошенка»), голова підкомітету з питань євроатлантичного співробітництва та євроінтеграції Комітету Верховної Ради України у закордонних справах.
План заходів щодо інтеграції біженців до 2020 року не має потрібної методології, за якою можна було б виміряти ефективність заходів, які проводять в Україні. Також проблемою є брак кваліфікованих людських ресурсів. «Замість того, щоб займатись полюванням на мігрантів, можна було б залучити ресурси на такі, базові речі, як відкрити рахунок в банку чи скористатись системою охорони здоров’я», – зазначив Андрій Солодько, експерт з міграції, Аналітичний центр CEDOS.
