Лос-Анджелес Таймз допомагає Путіну знищити світовий устрій

Лос-Анджелес Таймз допомагає Путіну знищити світовий устрій
20 березня 2014.

Два дні тому у своїй промові до Федеральної асамблеї РФ Володимир Путін заявив про те, що Крим, який є частиною української території, переходить до складу Росії. Тріумфальна промова тривалістю 50 хв., яку зустріли стоячи та з оваціями, завершила двадцятиденну нелегітимну інтервенцію на територію суверенної держави в центрі Європи. Путіну знадобилося менше, ніж три тижні та неповну годину, щоб знищити систему міжнародної безпеки, яку світове співтовариство будувало майже 70 років. Світ спостерігав за цим з мовчазною невірою.

Як це стало можливим? Як могла країна – одна з членів-засновників ООН – так цинічно розтоптати основу цієї організації? Звичайно, це відбулося не без підтримки її брутальної пропагандистської машини з боку недобросовісних ЗМІ на Заході, в тому числі в США.

13 березня Лос-Анджелес Таймз опублікувало статтю коментатора Роберта Інгліша «Українська загроза зсередини». Якщо коротко, то стаття виправдовує агресію Путіна в Криму, прямо заявляючи, що «російське занепокоєння [щодо хрестового походу фашистів з метою етнічної чистки російськомовних українців] є обґрунтованим».

Тобто, коли Путін говорить про введення російської армії на територію Криму для того, щоб зупинити фашистів, що він і робив кожного разу, коли намагався пояснити своє безумство світовій спільноті, то згідно Лос-Анджелес Таймз, він говорить правду.

І коли громадяни західних країн, включаючи США, не бачать реальної реакції на агресію Кремля – вони вірять, що дії їхніх урядів, згідно з Лос-Анджелес Таймз, є виправданими, оскільки захищати неонацистів безглуздо і неправильно.

Проблема в тому, що історія про відродження неонацистів в Україні, яку розповідають Лос-Анджелес Таймз та багато інших західних ЗМІ, далека від правди. Оцінка нинішньої політичної ситуації в Україні, яку наводить Роберт Інгліш, є цинічним викривленням реальності, що ґрунтується на маніпуляції, перебільшенні та відвертій брехні.

Бажаючи попередити Захід про злих українських неонацистів,  Інгліш обрав у своїй статті головним об’єктом нападів українську партію «Свобода», стверджуючи, що її лідери «публічно вихваляють багато аспектів неонацизму» та одержимі «посиленням тиску на російськомовну українську меншість».

Це оманливе перебільшення, яке потім слово в слово звучить у російських виправдовувальних виступах у Раді безпеки ООН. Інгліш зручно називає російську нахабну анексію Криму «путінськими маневрами в Криму», у той час як ООН визнало це грубим порушення міжнародного права у небаченому масштабі з часів гітлерівського приєднання Судетської області Чехословаччини у 1938 р. Він без вагань називає неофашистами партію, яка щоденно запевняє місцеву та міжнародну аудиторію у спрямованості своєї риторики проти шовіністичного неоімпералістичного Кремля, а не проти російськомовного населення України.

Ще одне твердження Інгліша про те, що лідер-національніст часів Другої світової війни Степан Бандера, чиї патріотичні погляди стали джерелом натхнення для багатьох учасників недавніх протестів на Майдані, винищив тисячі поляків і євреїв, є просто очевидною брехнею. Швидкий перегляд статті хоча б у Вікіпедії про Бандеру пояснює чому.

Тому наступного разу, коли Ви почуєте розповідь Путіна світові, що його військова агресія має підстави, які визнають навіть західні ЗМІ, відправте короткого електронного листа з подякою до Лос-Анджелес Таймз.

Юрій Сак, юрист з питань прав людини, громадський діяч.

Поділитися у соцмережах

Twitter