Київ, 24 травня 2016 року – Як забезпечити рівний доступ до політики в Україні? На це питання шукали відповіді політики та експерти під час круглого столу в Українському кризовому медіа-центрі. «Всі говорять про появу нових обличь, що у владі мають з’явитися нові сили. Але аби суспільство підтримало це, воно має пройти довгий шлях [пройти повний цикл публічної політики, ініційований Центр UA]», – зазначив Олег Рибачук, голова ГО «Центр UA», презентуючи порядок денний. За словами Віри Нанівської, голови Правління «Колегіуму Анни Ярославни», публічна політика полягає у формуванні мети: навіщо робити ці зміни? Що нам заважає досягти наших цілей? «Ці проблеми та перешкоди мають стати найважливішим предметом вивчення та розуміння. Це і є предмет змін», – зазначила вона.
На думку Андрія Магери, заступника голови Центральної виборчої комісії, має бути стабільне виборче законодавство та чіткі зрозумілі роз’яснення. «Члени виборчої комісії мають знати, що у них є виборче законодавство, яке не буде змінюватись, а не так, що вони готуються до голосування, а завтра ЦВК їм повідомляє, що закон та процедура змінилися», – зазначив пан Магера. Це має стати передумовою ряду змін. Зокрема: уряд має визначити перелік підприємств, які можуть виготовляти бюлетені на місцевих виборах, територіальні виборчі комісії мають отримати більше повноважень, а парламент має ухвалити рішення приймати/змінювати виборчий закон за спеціальною процедурою, адже бар’єр у 226 голосів може стати «занадто сильною спокусою». Також на думку пана Магери, аби забезпечити прозорість виборчого процесу, електронної системи недостатньо. До того ж це питання не найближчого майбутнього.
«Відкритий доступ до політики – значно ширший, ніж просто організаційний процес виборів. Це не тільки вибори та референдуми, періодичні кампанії. Вільний вибір громадянин може зробити лише тоді, коли він щодня причетний до прийняття рішень», – вважає Марина Ставнійчук, член Венеційської комісії у 2009–2013 роках, експерт Венеційської комісії, голова ГО «За демократію через право».
На думку народного депутата Олександра Черненка, необхідно обмежити політичну рекламу. Він навів ряд вимог, яким вона має відповідати: не менше 2 хвилин, без монтажу, без акторів, а лише члени та лідери партії, не більше певного часу на добу. На думку Олександра Черненка, політичну рекламу варто замінити дебатами, це могло б стати відкритою боротьбою цінностей. Втім, експерти погодились, що буд-яка зміна чи заборона політичної реклами без комплексної зміни правил може призвести до ще більшого погіршення ситуації.
Олександр Солонтай, експерт Інституту політичної освіти, наголосив, що головним є політично освічений виборець. «Доступу до політики в умовах, коли громадяни не відрізняють елементарні поняття, коли вони плутаються у базових поняттях […], бути не може», – вважає він. Наступним важливим поняття пан Солонтай вважає децентралізацію політики. «Сама політика сконцентрована у центрах прийняття рішень. Регіональна політика просто відсутня як така. […] Про яку відповідальність може йти мова, коли людям керівника призначають згори», – переконаний експерт. Він додав, що ключовим також є поява справжніх партій на заміну виборчим проектам. Адже зараз взаємодія з громадянами закінчується одразу після виборів.
Анастасія Шемчук з партії Демократичний Альянс зазначила, що для місцевих виборів прохідний бар’єр має бути понижений до 3%. Вона також наголосила на проблемі оплачування діяльності місцевих депутатів. За словами, Олександра Солонтая, законодавство передбачає механізм такого фінансування, проте мало хто про це знає, що черговий раз підкреслює необхідність просвітної діяльності.
Читайте також:
Система контролю за використанням публічних фінансів потребує реформи – громадські активісти
