Київ, 21 березня 2014 р. Володимир Путін стверджує, що він не порушив жодних міжнародних законів своєю військовою окупацією Криму та ініціюванням зрежисованого місцевого «референдуму» під дулами автоматів. За словами Путіна, його дії були законними, в тому числі і розміщення «зелених чоловічків» – термін, що використовується українськими ЗМІ для позначення російських збройних сил у Криму. Путін назвав їх «самообороною Криму», стверджуючи, що вони не є російськими солдатами, які блокували та погрожували українським військовим частинам в Криму. Як аргумент він наводить ситуацію, що склалася у 2008 р., коли США та більшість західних країн визнали референдум в Косово, а Росія жорстко відреагувала проти результатів голосування. «Ситуація в Криму аналогічна ситуації в Косово, Захід переписує власний звід правил» – сказав Путін. Проте, багато представників міжнародної політичної, бізнес-і медіа-спільноти мають іншу думку?
У той час, як з позиції Росії відділення Косово було незаконним, відокремлення частин сусідніх держав не є чимось незвичним для РФ, про що свідчить поведінка тієї ж Росії у Грузії під час відділення території Південної Осетії та Абхазії. Підтримуючи усіма можливими засобами, включно з військовою інтервенцією, автономію промосковських республік, Росія провела дві жорстокі війни в Чечні для запобігання найменшій можливості сепаратистських рухів в регіоні.
«Це виходить за рамки подвійних стандартів» – сказав Путін, як повідомляє rt.com, коментуючи визнання Заходом результатів референдуму в Косово та одночасне засудження кримського «референдуму» як нелегітимного. Путін звинуватив Захід у цинізмі при прийнятті рішень щодо спірних питань у відповідності до своїх власних геополітичних інтересів, час від часу змінюючи правила, у той час як Росія робить те ж саме. І де місце України у цій «ми такі ж як Захід» риториці? Путін ігнорує ряд фактів та законів, і одним з ключових факторів, про який не повідомило інформаційне агентство Росія Сьогодні є те, що де-факто Росія оголосила війну Україні, суверенній державі, чию територіальну цілісність Росія зобов’язалася захищати відповідно до підписаного нею Будапештського меморандуму у 1994 р.
Президент Путін порівнює російську анексію Криму з референдумом про незалежність у Косово 2008 року та майбутнім референдумом в Шотландії. Ряд міжнародних ЗМІ, серед яких Нью-Йорк Таймз (The New York Times) та Вашингтон Пост (The Washington Post), стверджує, що ситуація в Криму зовсім не схожа на два інші приклади. Однак, тактика Путіна проведення аналогій між цими взагалі різними ситуаціями була передбачуваною.
Що стосується майбутнього голосування у Шотландії, «це була серія демократичних заходів, яка призвела до рішення про винесення на голосування питання про відокремлення від Великобританії» – йдеться у rferl.org. «У 2011 р. Шотландська національна партія, яка була створена на основі кампанії за незалежність від Великобританії, отримала більшість голосів у парламенті країни. Потім Шотландський парламент прийняв закон, яким санкціонував референдум про відокремлення. Після цього у 2012 р. було проведено переговори між міністрами шотландського та британського урядів, у результаті чого було погоджено проведення референдуму у 2014 р.»
Дана ситуація не є подібною до захоплення кримського парламенту озброєними «до зубів» солдатами, силовим усуненням кримського прем’єр-міністра з його посади, і його заміною колишнім злочинцем Сергієм «Гобліном» Аксьоновим, чия сепаратистська партія отримала лише 4% голосів на останніх виборах в Криму. Більш того, приблизно 14,000-22,000 (за різними оцінками) російських солдатів захопили Крим починаючи з кінця лютого. «Референдум», який Рада Безпеки ООН, ЕС та США визнала незаконним, було заплановано через три тижні, у період суспільного неспокою в Україні. Крім того, на відміну від шотландського референдуму з його варіантами відповідей «так» чи «ні», бюлетені у Криму навіть не пропонували варіанту про status quo. В обох випадках у Шотландії та Косово люди голосували за незалежність, а не за приєднання до третьої держави.
Коли асамблея Косово одноголосно затвердила незалежність 2008 р., Росія була обурена. «Жорстокий розгін етнічних албанців югославською армією у 1999 р. спричинив тримісячне бомбардування військами НАТО, проти чого категорично виступила Росія. Не маючи можливості отримати допомогу Москви, тодішній президент Слободан Милошевич, який вміло та нещадно організовував сутички між етнічними групами регіону протягом 1990-х років, був змушений погодити міжнародний план миру» – згідно з rferl.org. Майже десятиліття після жорстоких етнічних конфліктів та під пильним наглядом ООН, демократично обраний парламент Косово провів референдум та проголосував за офіційне відокремлення від Сербії.
Що стосується Криму, конфлікту взагалі не існувало до моменту, доки російська армія не окупувала територію півострова. Не зважаючи на заяви Путіна про протилежне, жодні етнічні групи не були в небезпеці до того, як російські війська встановили свою владу сили; і тепер кримські татари – корінне населення півострова, сотні тисяч яких були депортовані у 1941 р. під час етнічної чистки Сталіна, – опинилися в небезпеці.
Згідно з інформацією від пропутінського Голосу Росії, у той час, як США нічого не платить Косово за розміщення своїх баз на цій території, Росія «платить 100 млн. доларів на рік. Протягом майже 230 років російський Чорноморський флот розміщувався в Криму. П’ятдесят років тому Крим був частиною СРСР, тоді як США просто захопили частину сербської території шляхом агресії та роблять все для створення там маріонеткової держави» – заявив віце-прем’єр РФ Дмитро Рогозін.
Але яке відношення це має до України? Очевидно, що Росія перебільшила свою турботу про цілісність української території чи права меншин, оскільки її основна ціль – це забезпечити свою військову присутність у Чорному морі безкоштовно. Повідомлення Голосу Росії закінчується недоречним висновком: «історично, економічно і культурно стосунки з Україною дають Росії повне право втручатися з метою захисту свого народу. А що роблять США в Сербії?» Відповідно виникає питання: що робить Росія в Україні?
