Росія вже давно веде інформаційну війну

У російському культовому фільмі «Брат 2» 2000 року один з героїв кричав перед тим, як вбити українського недієздатного мафіозі: «Ви ще заплатите за Севастополь, свині». Ворожість до українців, що зображена у фільмі, залишає бажати кращого: там українці зображені як бандити і нацисти. Малопомітні, і не дуже, антиукраїнські упередження та стереотипи не є новими, коли йдеться про російське зображення до українців. Більше того, російська пропагандистська війна проти України є продовженням та звеличенням минулої риторики, що прагнула очорнити українську культуру і мову та представити українські історичні постаті як зрадників або поплічників нацистів. Сучасна російська пропаганда спирається на стереотипи про українців, що беруть початок ще з радянських часів.

Поширені в Росії стереотипи про українців зображають українців не більш ніж своєрідною групою «південних руських» або росіян, які втратили російську культуру та ідентичність через втручання іноземних держав. Інші стереотипи містять у собі зображення українців як неосвічених і грубих селян.

Російська історична думка привласнює стародавню державу Київську Русь та зображує її як зародження російської державності. У такому контексті, українці втрачають будь-які шанси на зв’язки з історією Київської Русі та можливість мати відмінну ідентичність від росіян.

Екстремістські націоналістичні ідеологи, такі як Олександр Дугін, давно висунули тезу, що Україна не є нацією, а скоріше підгрупою «великих росіян». Це ставлення поділяють багато представників владних кіл Російської Федерації, у тому числі президент Путін. Він ще у 2008 році сказав президенту Бушу: «Ви повинні зрозуміти, Джордж, що Україна навіть не країна».

Донедавна таке світобачення було притаманне невеликій, але все ж істотній, групі росіян. Але не сьогодні. Російські соціальні медіа потопають від стереотипів про українців, що спрямовані на посилення підтримки бойовиків на території Східної України. На жаль, не рідкість побачити фантастичні та явно сфальсифіковані інформаційні повідомлення про конфлікт в Україні, що поширюють російські інтелектуали. Список сфабрикованих фактів досить довгий, де є багато образливих історій, що є сміхотворними у порівнянні з реальністю. StopFake.org, українська інтернет ініціатива, що розслідує сумнівну інформацію розміщену в російських ЗМІ, виявила численні випадки використання російськими ЗМІ сфабрикованих фотографій та зображень, що взяті з конфліктів в інших країнах для того, щоб висвітлити різанину, яку нібито чинить сьогодні українська армія.

Найбільш відверто сфальсифіковані і широко розповсюджені пропагандистські матеріали містять повідомлення про розп’яту українською армією дитину у Слов’янську, чутки про теорію змови навколо трагедії MH17 для відволікання уваги від повстанців, повідомлення про використання білого фосфору Україною під час конфлікту.

Так чому ж цим очевидним прикладам пропаганди так легко повірили, та вони набули поширення серед освічених людей?

Глибоко вкорінені стереотипи про українців спростили завдання російським ЗМІ у поширенні пропаганди. Russia Today та інші російські ЗМІ почали перебільшувати значення феноменів «етнічного націоналізму» і «русофобії» на території Західної України задовго до нинішнього конфлікту. Російські ЗМІ регулярно висвітлюють загрози існуванню російської мови і культури в Україні від націоналістів та поширюють чутки про агресивність Західної України щодо обмеження прав східних українців.

В такому історично сформованому медіа-середовищі успіх навіть погано сфабрикованої російської пропаганди є зрозумілим. Сформовані стереотипи, негативне зображення України протягом останніх 10 років та фальсифіковані інформаційні повідомлення разом взяті підтверджують побоювання звичайних росіян про нібито агресивних українців на Майдані. У результаті ми маємо сліпу довірливість росіян до свідомо неправдивої інформації, а також, небезпечне зростання рівня ненависті до українців. Серія книг російського фантастичного бойовика «Україна – поле битви» Георгія Савицького і Гліба Боброва зображує футуристичну громадянську війну в Україні, що ведуть українські націоналісти проти південного сходу. У романі можна прослідкувати зневажливе ставлення до українців як до «підконтрольного бидла». На палітурці видання зображені страта українця на Майдані та побиття вбраного у національний костюм «хохла».

Ми повинні розуміти, що успіх російської пропаганди не є провиною звичайних росіян. Так само, як українці стають жертвами агресивної політики російського уряду по відношенню до України, так і росіяни є жертвами маніпуляцій та неадекватного ставлення. У цьому сенсі, успіх російської пропагандистської кампанії є окремим проектом махінацій Путіна протягом останнього десятиліття, що поєднує стереотипи і забобони, існування яких є беззаперечним в багатьох суспільствах стосовно так званого «іншого», «чужого». Нинішня ситуація є лише продовженням путінської десятирічної інформаційної війни, щоб задовольнити сьогоднішні потреба Путіна у зміцненні власної клептократії.

Кріс Даннет для Українського кризового медіа центру