Київ, 19 жовтня 2015 року – З початком бойових дій на сході України, тактична медицина перестала бути просто предметом навчання. Зараз це ті прийоми, якими має володіти кожен військовослужбовець Національної гвардії України аби швидко та якісно надати собі та своєму побратимові першу медичну допомогу. «Раніше такі навчання мали більше декларативний характер, адже робили наголос на теорію, використовували застарілу систему викладання, а кількість годин не відповідала потребам для здобуття практична навичок», – розповіла полковник Вікторія Шапоренко, начальник відділу управління медичного забезпечення НГУ під час брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі. За її словами, опинившись у будь-якій стресовій ситуації, військовослужбовець має досконало знати алгоритм дій, який врятує йому та іншим життя.
Тактична медицина відрізняється від цивільної рядом підходів. Важлива зупинка кровотечі, адже при масивній кровотечі поранений може загинути протягом двох хвилин. За статистикою смертність від цього фактору складає 60%. По-друге, встановлення прохідності дихальних шляхів. По-третє, налагодження циркуляції з метою покращення кровообігу. І останнє – уникнення гіпотермії: боротьба з переохолодженням.
Необхідність надати першу медичну допомогу на полі бою може виникнути у трьох зонах. У червоній, тобто зоні обстрілу, де потрібно вміти швидко надати допомогу при масивних кровотечах. У зоні укриття вже з’являється трохи більше часу для допомоги. «Ми повинні навчити військовослужбовців тому, як не розгубитися у цій ситуації, а використали ті засоби, які зараз є на забезпеченні для надання допомоги», – підкреслила полковник Шапоренко. Вона також додала, що бійців навчають користуватися як тими засобами, що на сьогодні є у медичної служби Нацгвардії, так і більш сучасними медичними інструментами та препаратами, до використання яких поступово переходить Українська армія. Евакуація поранених військовослужбовців здійснюється за допомогою санітарного транспорту або броньованих машин. Також на цьому етапі вже залучається мобільна медична бригада, лікар або фельдшери.
Важливим елементом тактичної медицини є розміщення поранених. За словами полковника Шапоренка важливо не розгубитися, а вправно розподілити потоки хворих у залежності від важкості травми та виду медичної допомоги, яка їм потрібна, а також правильно вміти залучити додаткові сили медичної служби. «Всі ми знаємо правило золотої години, впродовж якого хворий повинен потрапити до лікаря, воно існує і його ніхто не відміняв», – підкреслила полковник Шапоренко.
Серед останніх змін, що відбулися у медичній службі Нацгвардії, є ті, що торкнулися організаційно-штатної структури. Відновили ліквідовані раніше посади стрільців-санітарів у ротах, санітарів-інструкторів у взводах, фельдшерів та лікарів у батальйонах та військових частинах відповідно. «[Це потрібно], щоб можна було прослідити вертикаль медичної служби та правильно організувати медичне сортування та евакуацію постраждалих і поранених», – пояснила полковник Шапоренко. Також тепер під час навчання застосовуються такі сценарії, які не тільки дають можливість відпрацювати елементарні навички, наприклад, як накласти джгут чи пов’язку, але й як повинні військові взаємодіяти у складі підрозділу, який виконує бойове завдання. Адже саме медичний працівник має оцінювати санітарні втрати та порадити командиру як у цій ситуації поступити.
