Працевлаштування – одна з найкращих форм адаптації внутрішньо-переміщених осіб – директор Донецького обласного центру зайнятості

WATCH IN ENGLISH

Київ, 3 листопада 2015 року – На сьогоднішній день у Луганській та Донецькій областях зареєструвалися 232,5 тисяч та 595 тисяч внутрішньо-переміщенні осіб відповідно. Цю статистику навели заступник голови Луганської обласної військово-цивільної адміністрації Ольга Лішик та директор Донецького обласного центру зайнятості Валентина Рибалко під час скайп-включення в Українському кризовому медіа-центрі у рамках пілотного проекту «Речник мирного життя».

Серед переселенців у Луганській області працевлаштування потребують 2813 осіб. Як зазначила пані Лішик, не всі переселенці є безробітними, адже з початком бойових дій, з окупованих територій перемістилися багато установ та організацій. У той же час усі населені пункти Луганської області беруть участь у програмі ООН-Хабітат. Є також підтримка розвитку малого бізнесу. «Це тваринництво, аграрний сектор, але також і маленький, «свій», бізнес: відкриття бджолярні, теплиці, – все, що допоможе людині вижити своєю сім’єю», – пояснила пані Лішик та додала, що «сьогодні ми повинні підтримати наших людей, – не тільки переселенців, але й місцеве населення, – у відкритті власного бізнесу, з відновлення підприємств, які були зруйновані».

Ольга Лішик також розповіла, що сьогодні розробляється Генеральний план відбудови області. У рамках цієї роботи наразі підраховують усі збитки завдані війною на сході країни.

Серед проблем, що потребують першочергового вирішення, пані Лішик відзначила працевлаштування учасників АТО, родом з тимчасово окупованих територій. «Вони захищали нашу країну, проте відслуживши їм нема куди повертитися, і де працевлаштовуватись», – наголосила  заступник голови Луганської обласної військово-цивільної адміністрації.

У Донецькій області у вересні затвердили регіональну програму реінтеграції, соціальної адаптації та захисту внутрішньо-переміщених осіб на 2015-2016 роки. Як зазначила пані Рибалко, забезпечення прав на працю є важливим елементом адаптації переселенця. З цією метою в області проходить інформаційна кампанія для досягнення максимальної обізнаності населення. «Проводять анкетування для визначення потреб у працевлаштуванні, а також розказують про можливу допомогу з боку служби зайнятості. Як результат, 12 тисяч переселенців вже виявили бажання працевлаштуватись», – розповіла вона. Також щомісяця проходять обласні консультативні заходи: день центру зайнятості, ярмарок вакансій, день кар’єри тощо. Частина з них були виїзні та проводилася у містах компактного проживання. За інформацією пані Валентини Рибалко, такі події охопили понад 50 тисяч осіб, 7,5 тисяч з переселенців звернулися до центру зайнятості, 1200 з них – вже працевлаштовані.

Пані Рибалко також відмітила важливість проведені навчання з бізнес-планування. Такі тренінги передбачають допомогу у плануванні ідеї, розробці бізнес-плану, а також одноразову виплату – невеличного стартового капіталу для підприємницької діяльності.

У рамках забезпечення соціального партнерства з липня запроваджені щотижневі заходи у форматі «під одним дахом». Як розповіла Валентина Рибалко, такі зустрічі дають можливість об’єднати різних соціальних партнерів (державні органи, волонтерів, міжнародні організації) в одному просторі для надання різного комплексу послуг для внутрішньо-переміщених осіб. «Заходи проходять кожну середу у кожному міському та районному центрі зайнятості», – додала вона.

Також в області діє ПРООН для створення нових робочих місць. У рамках програми відібрали 12 з 75 підприємств, які висловили бажання працевлаштувати переселенців. Наразі поступово заповнюється 169 робочих місць.

Серед проблем, з якими стикаються переселенці при працевлаштуванні окрім загалом недостотної кількості вільних місць, пані Рибалко відзначила неготовність працедавця брати на роботу особу на невизначений термін, адже більшість переселенців очікувано планують повернутися якнайшвидше до своїх домівок, а також небажання останніх змінювати свою професію чи підвищувати кваліфікацію. «Люди не бажають перевчатися. Вони мають професію і вони застиглі у цьому стані. Тому перекваліфікувати їх і створити нове робоче місце – це, на жаль, психологічно дуже важко», – пояснила пані Лішик.