Основні важелі впливу Росії – дипломатичні представництва і вміле використання внутрішніх проблем європейських країн у власних цілях – експерти

WATCH IN ENGLISH

Київ, 16 грудня 2015 року – Поява «друзів Кремля» у багатьох європейських країнах не є випадковістю – це результат цілеспрямованої і послідовної політики Російської Федерації, спрямованої на розірвання євроатлантичної єдності і на те, щоб завадити ЄС проводити консолідовану політику. Основні важелі впливу у цій прихованій грі – пропаганда як засіб розмивання істини, нігіляції цінностей і створення міфів, а також дипломатичні представництва і вміле використання внутрішніх проблем європейських країн у власних цілях. Про це заявили чеські та українські експерти в Українському кризовому медіа-центрі після показу документального фільму «Чеські друзі Кремля». Фільм – журналістське розслідування Ольги Мальчевської, журналістки ТСН, демонструє, як увесь комплекс інструментів впливу Кремля працює у Чехії. Розпочинаючи роботу над фільмом, пані Мальчевська мала на меті з’ясувати, яким чином пан Мілош Земан, нинішній президент Чехії, із відвертого критика радянської політики, яким він був у часи Оксамитової Революції, перетворився на найбільш проросійського президента серед країн ЄС.

Хоча уряд Чехії також запровадив санкції проти РФ, президент країни, Мілош Земан, неодноразово виступав зі скандальними заявами щодо України, фактично повторюючи меседжі російської пропаганди. Повернення Криму він назвав «відновленням історичної справедливості». Це страшенно обурило чехів, які миттю провели паралель між нинішньою політикою Кремля та подіями 1938 року, як, власне, і майже однаковою реакцією на них міжнародної спільноти. «Європа знову погоджується, але ми як європейці вважаємо, що це ганьба», – заявляє у фільмі Мартін Путна, чеський культуролог та літературознавець. Позиція президента обурила переважну більшість чеського суспільства: до 30 тисяч чехів вийшли на акції протесту з «червоними картками» для Земана. Втім, президента це не збентежило. На думку Ондржея Соукупа, оглядача чеської ділової газети «Господаржске новіни», колишнього кореспондента у Москві, одна з причин такої позиції – те, що пан Земан «любить бути у центрі якихось контроверсій». «Це гра, йому подобається бути у центрі уваги. Він любить бути в опозиції до мейнстріму. Це його спосіб політично виживати і мобілізувати прибічників», – пояснює пан Соукуп. Він нагадав, що коли події у Криму лише починалися, Земан порівнював їх з інтервенцією СРСР у Чехословаччину і закликав НАТО вжити рішучих превентивних заходів. Втім, вже через декілька тижнів він у заявах засуджував санкції проти РФ і заявив, що вірить Сергію Лаврову, голові російського МЗС, що на сході України немає російських військових. Ондржей Соукуп також зауважив, що найбільше голосів за Земана віддали саме у провінції, особливо у районах, де розташовані вугільні шахти. «Під час виборчої компанії він зіграв на протиставленні «нероб-інтелектуалів» і робітників, які «справді щось виробляють, – пояснює пан Соукуп. – Він не слухає людей. Він маніпулює ними. Це його стратегія, щоб досидіти цей термін і висуватися на другий».

Водночас, специфіка характеру чеського президента – лише одна з причин, які могли обумовити нинішню позицію Мілоша Земана, зазначає Ольга Мальчевскька. Інші, і, певно, більш вагомі фактори – його коло спілкування упродовж останніх десяти років, а також – тісні зв’язки із впливовими російськими бізнесменами. У Чехії дуже багато російських компаній, і одні з найвпливовіших – це «Вемекс» («Vemex s.r.o.»), чеська «дочка» Газпрому, а також Lukoil Aviation Czech, «дочка» російського Лукойлу, постачає паливо для ключових аеропортів країни. Першою керує Володимир Єрмаков, один із товаришів Мілоша Земана. Цьому ж панові належить компанія з виробництва штучних алмазів у Луганську, і вивезення її бойовиками «ЛНР» до Росії бізнесу не завадило. Топ-менеджери Lukoil Aviation Czech – Мартін Неєдли и Павло Галушка – є радниками Мілоша Земана. Пан Неєдли, до речі, фінансував виборчу кампанію Мілоша Земана, а «Лукойл» – його «Партію громадянських прав», яка, на відміну від самого Земана, не завоювала численних прихильників серед чехів. Важливим фактом є те, що до президентських виборів, які й привели його на посаду, Мілош Земан 10 років майже безвиїзно провів на своїй дачі, спілкуючись із обмеженим колом осіб. Перший з них – Зденек Збитек, військовий у відставці. З армії його із ганьбою звільнили після перемоги Оксамитової революції – за те, що він висловив готовність застосувати проти демонстрантів танки, хоча згодом і заперечував це. Наразі пан Збитек залишається доволі проросійським і тісно співпрацює з російськими бізнесменами у Чехії і Молдові (колишніми радянськими полковниками і генералами), вони спільно управляють 5 фірмами. Крім того, Зденек Збитек доволі близько спілкується із Володимиром Якуніним – російським олігархом, нині вже екс-президентом підприємства «Російські залізниці». Він же, скоріше за все, познайомив із Якуніним Мілоша Земана. Земан вже 7 разів відвідував форум «Діалог цивілізацій», який організовують росіяни, серед гостей – і Якунін. Принаймні останню поїздку Мілоша Земана та шістьох наближених до нього осіб на цей захід повністю профінансували організатори форуму.

Слід зазначити, що протягом останніх чотирьох років із Чехії вислали 11 російських шпигунів. На думку Андора Шандора, екс-голови військової розвідки Чеської Республіки – одного з експертів, що давали коментарі до фільму – це далеко не всі, хто наразі працює в інтересах РФ: до розвідки можуть бути причетні понад половина працівників російського посольства.

Чехи зібрали вже 10 тисяч підписів за імпічмент свого президента. Навіть якщо Мілош Земан полишить свою посаду – «друзі Путіна» можуть активізуватися у будь-якій іншій країні: з величезною імовірністю аналогічну роботу вже проводять із Марі Лепен (Народний Фронт, Франція), Алексісом Ціпрасом (Сіріза, Греція), Сільвіо Берлусконі (Італія) та низкою інших радикальних політиків. «Нам треба відмовитись від применшення загрози – у фільмі йде мова про нові типи ведення війни. (…) Механізми і технології, які використовують росіяни, перетворюють всі відомі цивілізовані механізми роботи – економічну присутність, торгівлю, дипломатичну і культурну присутність – на елемент ведення війни, – заявив Богдан Яременко, голова правління благодійного фонду «Майдан закордонних справ». – Завдання – знищити супротивника, але мова йде не про завоювання території, а про те, щоб зламати здатність до спротиву». Нинішня політика Росії, зазначає він, спрямована на розірвання євроатлантичної єдності і на те, щоб завадити ЄС проводити консолідовану політику. За словами Євгена Федченка, співзасновника StopFake.org, директора Могилянської школи журналістики Національного університету «Києво-Могилянська Академія», в усіх країнах найкраще працює тактика використання внутрішніх проблем для досягнення власних політичних цілей, коли Росія намагається постати у ролі друга, який «має цінний досвід» їх вирішення. «Це такий проактивний спосіб вербування, і він є дуже дієвим: треба просто визначити ці тріщини і працювати, щоб робити їх більшими і насичувати кожну країну своїми інструментами впливу, – пояснив він. – Важливо, щоб уряди визначали це як проблему, ставили це на радар і з цим працювали». Найбільша небезпека полягає у тому, що світ поки що не винайшов засобів протидії, і розуміння, що мова йде про справжню пропаганду і справжнє створення агентурної мережі, у європейських урядів поступово з’являється лише зараз.

«Найбільша і дуже важлива помилка Росії – у тому, що вона не знає, де вона починається і де закінчується», – процитувала Вацлава Гавела Оксана Пеленська, співробітниця Української редакції Радіо Свобода у Празі, славіст, культуролог, автор дослідження “Український портрет на тлі Праги» і консультант фільму. У ставленні чеського суспільства до подій в Україні, зазначила вона, важливо вже те, що чехи почали чітко розрізняти українців і росіян як окремі народи, хоча це усвідомлення для багатьох «іде через багатолітню канву, що Україна «десь там», і що принаймні частина цього суспільства активно підтримує Україну – «навіть якщо це роблять 300 людей із 10 мільйонів». У майбутньому, зазначила пані Пеленська, варто було б зняти і фільм «Чеські друзі України» – «тому що таких з часів Томаша Масарика було багато». Наразі, нагадала вона, Чехія – як через волонтерські ініціативи, так і на урядовому рівні – надала Україні значну гуманітарну допомогу і прийняла на лікування 39 українських військових.