Тільки відмова від викопних джерел енергії та підвищення енергоефективності зможуть зупинити екологічну катастрофу – представники Міністерства екології, експерти

WATCH IN ENGLISH

Київ, 23 грудня 2015 року – У Парижі 12 грудня ухвалили нову глобальну кліматичну угоду. Таке рішення підтримали 192 країни. ЇЇ підписання планують на 22 квітня 2016 року. Далі розпочнеться процес ратифікації парламентами країн-підписантів. Нова глобальна екологічна ціль – не допустити підвищення середньої температури більше ніж на 2 С. Проте навіть такі заходи не допоможуть уникнути загрози для існування ряду країн світу, у першу чергу – острівних держав. Тому країни також погодились докласти максимальних зусиль, аби перевищення не досягло 1,5 С. З цією метою, уряд кожної держави підготував очікуваний національно-визначений внесок (ОНВВ) до нової кліматичної угоди – плани по скороченню викидів парниковий газів. Україна встановила ОНВВ на рівні не більше 60% від базового 1990 року. Про це під час брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі розповіла Світлана Коломієць, заступник міністра екології і природних ресурсів України.

«ОНВВ – це національні амбіції країн, до чого вони прагнуть. На конференції багато говорили про те, що країни мають бути більш амбітними. Адже за експертними підрахунками, навіть при жорсткому дотриманню запропонованих планів, країни зможуть забезпечити утримання підвищення температури лише на 2,7 С», – підкреслила пані Коломієць. Тому сторони домовились переглядати свої ОНВВ кожні 5 років, аби покращити цей показник. У випадку України, лунає багато критики, адже в Україні рівень викидів наразі становить трохи більше 40%. «Виходить, що український ОНВВ передбачає величезний ріст викидів, а сценарій розвитку не передбачає жодних заходів з енергоефективності, жодного росту частки відновлювальних джерел енергії, жодних змін у політичній сфері», – підкреслила Ірина Ставчук, голова відділу з питань зміни клімату Національного екологічного центру України. Владислав Вежнін, керівник екологічного департаменту Міністерства екології і природних ресурсів України, зазначив, що такий рівень пов’язаний із загальним економічним падінням, а не із заходами енергоефективності. Проте він переконаний, що Україна має значно більший потенціал. Заступниця міністра додала, що аби братися за більш амбітну мету, потрібні ресурси та чітка стратегія переходу на альтернативні джерела енергії та відмова від викопних джерел.

На думку пані Ставчук, «кліматоохоронна політика в Україні є економічно необхідною». Мова йде про енергозбереження (утеплення будинків, реконструкція ЖКГ, інвестиції в енергоефективні технології) та розвиток відновлювальних джерел енергії. Такий шлях розвитку може забезпечити економічне зростання. Як розповів Кирило Томляк, радник Голови Держенергоефективності України, «на полях» конференції у Парижі зародилося декілька глобальних ініціатив, які об’єднали активістів, бізнес тощо. Однією з них є Альянс з енергоефективності будівництва та житла, до якого приєдналася Україна. Головна мета – обмін досвідом та вироблення спільних міжнародних проектів для швидкого та суттєвого зменшення викидів газів унаслідок як енергоефективного будівництва нових споруд, так і термомодернізації існуючих. Пан Томляк також зазначив, що наразі активно обговорюють можливість замінити субсидії на адресну допомогу, що зробить процес більш прозорим та сприятиме енергоефективності. Він також розповів, що в Україні працює програма відшкодування населенню частини вартості енергоефективних матеріалів.

У рамках проекту ПРООН, наразі розробляють стратегію сталого розвитку України. Пан Вежнін додав, що у міністерстві також працюють над екологічною стратегією. «Це питання стосується усього складу Кабінету Міністрів, усіх секторів економіки. Усі урядовці мають брати участь у реалізації цієї політики», – наголосив він та висловив сподівання, що спільно розроблять чіткий план із конкретними кроками та строками його виконання.

За словами Світлани Коломієць, принциповою відмінністю нової кліматичної угоди від Кіотського протоколу є відсутність чітких переліків країн, поділених відповідно до їхнього економічного розвитку. Натомість в угоді йдеться про розвинуті країни та ті, що розвиваються без закритих списків. Вирішувати, чи країна може надавати допомогу, чи вони сама на неї потребує, вирішуватиметься у кожному конкретному випадку. За словами пана Вежніна в угоді йде мова про 100 мільярдів доларів, проте там не прописаний конкретний механізм їхнього використання та розподілу. «Ми очікуємо, що на наступних тематичних зустрічах вже буде розроблений такий механізм допомоги та фінансування. А також у цій системі буде Україна», – додав він. «Головне питання у правильній організації системи на рівні уряду. Це можуть бути реформи або певні заходи, які робляться. Тоді ці кошти можна буде отримати», – підкреслила пані Ірина Ставчук.