Київ, 27 грудня 2015 року – Громадські правозахисні, благодійні організації, організації пацієнтів, представники фахових установ та колишні члени силових структур, а також церкви та релігійні організації створюють широку коаліцію «З повагою до людської гідності» з метою почати широкомасштабну дискусію щодо оптимізації та реформи української наркополітики. «Ми виступаємо широким фронтом за те, щоб впроваджувати ефективну і гуманну наркополітику в Україні», – завила під час прес-брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі Анастасія Безверха, медіа-координаторка програмної ініціативи «Громадське здоров’я» Міжнародного фонду «Відродження». Як зазначили представники коаліції, нова стратегія має ґрунтуватися на засадах пріоритетності прав людини, гуманності та недискримінації щодо хворих на наркозалежність пацієнтів, які потребують знеболення чи психіатричної допомоги, а також людей, що вживають наркотики. «Ми хочемо знайти таку форму співпраці недержавних організацій і державних інституцій, яка б дозволила максимально реалізувати цілі, прописані у стратегії», – зауважив Володимир Тимошенко, президент ГО «Інститут вивчення залежностей, проблем наркополітики та моніторингу наркоситуації». На його думку, без залучення громадянського суспільства до цього процесу досягти значних змін навряд чи вдасться.
Дискусія навколо даної теми набуває особливої ваги, оскільки у квітні поточного року Україна братиме участь у тематичній сесії Генеральної Асамблеї ООН. Під час сесії країна має виступити із заявою щодо своєї подальшої політики у цій сфері, врахувавши у ній, у тому числі, принцип недискримінації прав людини. «На глобальному рівні ведуться дискусії щодо лібералізації політики щодо наркотиків. Україна могла би стати лідером у цілому регіоні щодо такої дискусії», – зазначила Олена Кучерук, в.о. директора програмної ініціативи «Громадське здоров’я» Міжнародного Фонду «Відродження». Наразі ж ситуація у цій сфері залишається проблемною і незбалансованою, стверджують учасники коаліції. Попри те, що протягом останніх років приймалися досить прогресивні документи, «ефективність їх на виході була мінімальною або нульовою», зазначає Володимир Тимошенко.
Одна з найбільш болючих проблем – недостатня доступність лікарських засобів, що містять наркотичні речовини, для пацієнтів із тяжкими захворюваннями, які потребують паліативної допомоги. «Наразі в Україні таких 500 тисяч, 17, 5 тисяч із них – діти», – підкреслила Лариса Лавренюк, голова Всеукраїнської мережі дитячої паліативної допомоги, Благодійний фонд допомоги онкохворим дітям «Краб». Хоча постанова №333 дещо покращила цю ситуацію на законодавчому рівні, у реальному житті лібералізації не відбулося, стверджує Лариса Матюха, голова Української асоціації сімейної медицини, головний позаштатний спеціаліст Міністерства охорони здоров’я України за спеціальністю загальна практика – сімейна медицина. «Цю постанову важко впровадити на місцях, тому що йдуть перестороги, що ці методи розповсюдження ліків будуть використані не за призначенням, – зазначає вона. – Для сімейних лікарів [що опікуються невиліковно хворими пацієнтами] найбільша проблема – порозумітися з органами МВС саме на місцях, щоб отримати дозволи, які дозволять користуватися тими чи іншими засобами». З цієї ж причини, додала пані Матюха, препарати остерігаються закуповувати аптеки. У таких умовах онкохворі пацієнти (серед яких 20-30% страждають від сильного болю навіть на ранніх стадіях) практично позбавлені можливості отримати знеболююче, якщо вони не знаходяться на стаціонарному лікуванні. Зважаючи на те, що більшість пацієнтів на останніх стадіях життя виписують у домашні умови, це справжня проблема, наголосила Лариса Лавренюк. В окремих випадках отримати ліки взагалі неможливо: наприклад, «в Україні не зареєстровано сильнодіючих знеболюючих препаратів для дітей до 2 років», зазначає експерт. «Значну долю регулювання наркополітики мають проводити державні інституції. Ми лише закликаємо до розумного регулювання, з урахуванням того, щоб не страждали паліативні хворі, паліативні діти насамперед», – наголосила пані Лавренюк. Для цього, зазначає Лариса Матюха, необхідно «спустити вниз» більш конкретні вказівки з щодо застосування положень постанови №333.
Другою болючою проблемою є «надмірна криміналізація людей, чиїм єдиним порушенням є зберігання незначної кількості наркотичних засобів для власного споживання», – наголошує Олена Кучерук. «Необхідно внести зміни до законодавства, зокрема, до Кримінального кодексу, щоб наркозалежні ставали не «пацієнтами» тюрем, а пацієнтами реабілітаційних центрів», – підкреслив Володимир Тимошенко. Олександра Брацюнь, керівник медичних програм Всеукраїнського благодійного фонду «Соборність», звернула увагу на необхідність розробити дієві методи профілактичної та просвітницької діяльності, оскільки це також дуже важливий елемент вирішення проблеми.
Дискусію навколо зазначених питань учасники коаліції планують розпочати вже найближчим часом. «Ми плануємо протягом лютого вийти на відкритий публічний діалог з відповідними міністерствами, передусім – із Державною службою контролю за наркотиками, МВС та МОЗ задля того, щоб обговорити позицію держави, яка буде представлена на Генеральній Асамблеї ООН. Нам важливо зрозуміти, якою буде узгоджена позиція державних органів, тому що наразі це бачення відрізняється», – повідомила Олена Кучерук. Крім того, у лютому проведуть низку зустрічей в областях, щоб на місцевому рівні обговорити, якою має бути наркополітика «з людським обличчям», а у березні відбудеться ще один захід із залученням експертів, представників органів влади та громадського середовища для остаточного узгодження позиції, з якою Україна вирушить до Нью-Йорка.
