Київ, 23 лютого 2016 року – Майдан це «зоряний час» української історії. Він є етапною подією української історії, яка дуже важлива за багатьма ознаками: ознаками мужності, солідності народу, самоорганізації та відходу від стереотипів, заявив під час презентації книги «Майдан. Свідчення. Київ, 2013-2014» в Українському кризовому медіа-центрі Леонід Фінберг, соціолог, дослідник культури, директор Центру досліджень історії та культури східноєвропейського єврейства, головний редактор видавництва «Дух і Літера», упорядник книги. «Кожне свідчення, зібране тут, мені дається дуже важливим знаком цієї пам’яті. Ми зібрали близько 300 таких свідчень», – зауважив упорядник книги. Це більше 100 історій реальних людей, які пройшли через трагічні події Майдану. Автори працювали над цієї книгою близько півтора року, відібравши тексти, які заслуговували найбільше уваги. За словами Леоніда Фінберга, Майдан – це цивілізаційний вибір народу України. Соціолог переконаний, що практично все XX століття в силу різних причин, пам’ять про реальні події в Україні не зберігалася. Передусім, вважає він, цьому заважали вороги України, які знищували свідоцтва заради того, щоб нав’язати своє трактування подій. Проте, протягом останніх років стало можливим писати правду про події в нашій країні. «Майдан не закінчився перемогою у 2014 році, він триває як інтелектуальний Майдан, як участь у гібридній війні, яку Україні нав’язали, як історія народу», – вважає Фінберг. Саме тому було вирішено зафіксувати цей унікальний досвід, аби пам’ять про Майдан з часом не спотворювалась.
«Після Майдану Україна стала вічною, як нація, територія, як факт світової культури і цивілізації […]. Україна як така буде вічною, а значить, поверне собі всі території, і зрештою буде успішною, прогресивною, динамічною країною, яка увійде в європейську цивілізацію і буде розвиватися далі. Це факт», – переконаний Євген Бистрицький, доктор філософських наук, завідувач відділу філософії культури, етики і естетики Інституту філософії НАН України, виконавчий директор Міжнародного фонду «Відродження». Він зізнався, що для фонду було важливим закріпити це і видати таку книгу. Крім того, Євген Бистрицький вважає, що варто проаналізувати свідчення, зібрані в книзі, і зробити певні узагальнення, на кшталт, дослідницької роботи, яка базувалася б на синтезі свідчень. «Книга задає моральні критерії, вона вся морально висока, і це видатний успіх», – зауважив Євген Бистрицький.
Олексій Сігов, аспірант Інституту Філософії НАН України ім. Г. Свовороди та Ліонського університету, випускаючий редактор видавництва “Дух і Літера”, розповів, що взявся досліджувати свідчення, бо його хвилювало питання, що існують міфи, якими, серед іншого, маніпулюють і політики. «Мене цікавило, як через розкриття маленьких історій, людей, які пройшли досвід тоталітарного режиму, можна повертати довіру до базових проявів суспільного життя. Мене цікавило, які мають бути передумови для початку розмови про громадянське суспільство. І тут трапився Майдан, і це почалася шалена практика», – зізнався аспірант. Ці 100 імен – це не спроба якось закрити Майдан, зачинити цю історію чи вичерпати її, а навпаки, це майданчик, який відкривається для спілкування, каже Олексій Сігов. Це певний жест до співрозмовника, аби чути історії інших, людей, чиї свідчення не увійшли у цю книжку. «Всі ми були різних переконань, але коли ми збирали сніг у мішки, цей жест був набагато важливіший, ніж той бекграунд, – додав Олексій Сігов – У книжці є своєрідна гостинність, яка закликає шукати інших співрозмовників і вчить мистецтву слухати іншого».
«Коли так багато людей відкривають свої серця, моляться, беруть участь у божественній літургії, яка творилася у міжконфесійній каплиці на Майдані, все це освячувало ту жертву, переконувала нас, що ця жертва не марна», – процитував уривок свідчень Роман Коляда, диякон Української православної церкви Київського патріархату, піаніст-імпровізатор, журналіст, радіо- та телеведучий, поет. Це не можна переоцінити, це унікально в історії України, переконай диякон. Людям було важливо зрозуміти, що церква разом із ними. За його словами, треба постійно говорити про ті події, збирати свідчення учасників Майдану. «В цьому сенсі, думаю, ця книжка безцінна», – зауважив диякон.
Олена Герасим’юк, магістр філології, поет, есеїст, автор збірки «Глухота», лауреат премії «Смолоскип» та одна з перших резидентів «Станіславського феномену», зізналася, що після закінчення Майдану і переосмислення того, що сталося, всередині з’явилась глибока образа. «Невже за те, щоб середньостатистичний українець зрозумів, що його мова, культура, історія, прапор, гімн мають значення і мають право існувати без кепкувань в своїй державі, повинні в прямому ефірі гинути молоді люди», – каже Олена Герасим’юк. Проте, якщо Майдан розглядати як величезний культурний простір, то, нарешті, українські письменники, музиканти, митці отримали велетенський майданчик, щоб показати всі культурні надбання, які вони творять, зазначила магістр філології.
Поживою для розуму й серця назвав книгу «Майдан. Свідчення. Київ, 2013-2014» Андрій Андрушків, магістр богослов’я, відповідальний за комунікації Реанімаційного Пакету Реформ. «Це свого роду такий скрупульозний, емоційний атлас Майдану […]. Ця книжка – це неймовірна історія переплетінь людських маршрутів. Дуже часто після Майдану, наступної зими, я впізнавав людей по шапках або по куртках, ми згадували ситуації, в яких разом були, не знайомлячись навіть», – розповів Андрій Андрушків.