Київ, 5 квітня 2016 року – Психологічна кризова служба України, яка бере початок ще з часів Майдану, за два роки провела тисячі годин тренінгової роботи у навчальних центрах та провела сотні виїздів у зону АТО. Про це під час прес-брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі у рамках проекту УКМЦ «Речник мирного життя», повідомила Єлизавета Непийко, психолог Психологічної кризової служби України. «Місія Психологічної кризової служби – це подолання травматичних наслідків, які спочатку були на Майдані, а потім у зв’язку із Антитерористичною операцією», – зазначила вона. Служба має низку напрямків роботи, зокрема, із пораненими, переселенцями, дітьми. Відносно роботи з психологічної реабілітації військових, то вона складається із підготовки військових, їхнього психологічного супроводу у зоні ведення бойових дій, роботи з військовими, яких виводять на ротацію, а також підготовки до демобілізації, пояснила Єлизавета Непийко.
За словами психолога, на першому етапі, у навчальних центрах, військовослужбовців готують за спеціальної програмою психологічної підготовки, яка розрахована як на мобілізованих, так і офіцерів і замполітів. «Крім того, ми проводимо тренінги, пов’язані із психологічною підготовкою, тобто надання психологічної допомоги […] навички саморегуляції , ми вчимо хлопців як справлятися з тими чи іншими стресовими ситуаціями, попереджаємо щодо можливих наслідків і як працювати з такими реакціями», – зауважила Єлизавета Непийко.
На наступному етапі, у зоні бойових дій, Психологічна кризова служба тісно співпрацює з Генеральним штабом. Коли починалася робота, вона була епізодичною, каже пані Непийко, тепер же вона стала систематичною. В організації налагоджена співпраця з бригадами ЗСУ. І на цьому етапі роботи стоять дещо інші задачі. «Якщо в «учєбках» у першу чергу стоїть задача освітня, провести психоедукацію, розповісти про можливі наслідки, дати якісь навички з роботи із такими наслідками, то у зоні бойових дій люди вже стикаються з цими проблемами і вже знають як складно буває з ними справитися», – розповідає Єлизавета Непийко. Крім того, проводиться й індивідуальна робота з військовослужбовцями. «Якщо ми говоримо про травмотерапію, в момент, коли у людини трапляється важка обставина, це не психотерапія, це так звана кризова інтервенція. Тому що коли людина у травмованому стані, коли вона щойно пережила втрату, це не психотерапія, це підтримка і піклування», – пояснила психолог. Також, за словами експерта, є запит на діагностику, оскільки трапляються випадки «емоційного вигорання», випадки проблем, пов’язаних із психіатрією чи, наприклад, наслідками контузій.
Під час ротації та підготовки до демобілізації Психологічна кризова служба працює за окремими програмами. «Це вже більше психотерапевтична робота, ми вчимо людей вже виходити на внутрішній ресурс , тобто вчимо згадувати мирне життя, те, чим можна зайнятися і до кого звернутися», – роз’яснила Єлизавета Непийко.
Загалом же, за словами психолога Психологічної кризової служби України, позиція організації полягає у тому, що «краще провести початкову профілактику та ранню діагностику», аніж накопичувати проблеми, які потім важко вирішити.
