Київ, 5 квітня 2016 року – Попри декларування боротьби з корупцією як одного з пріоритетних завдань для України, протягом останніх двох років обсяги корупції зросли. Загальна сума хабарів, отриманих чиновниками у 2015 році, склала 19 мільйонів гривень, порівняно із 16 мільйонами у 2014 році. Середній розмір хабаря виріс із 30 до приблизно 40 тисяч гривень – імовірно, у зв’язку з різкою девальвацією гривні. При цьому, більшість справ проти посадових осіб, звинувачених у корупції, завершилися доволі м’якими покараннями. Лише п’ята частина корупціонерів опинилися за гратами – у середньому на 4 роки 7 місяців; 38% отримали випробувальний термін (у середньому 2 роки і 2 місяці), 34% відбулися штрафом, 9% виправдали рішенням суду. Такі результати дослідження Тransparency Іnternational та журналістів сайту новин «Перша інстанція» озвучили під час прес-брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі. Дослідження було проведене у березні 2014 – лютому 2016 року у рамках проекту «Судді під прицілом», за підтримки Посольства США в Україні. За цей час експерти проаналізували близько 1000 судових рішень у справах за статтею 368 ККУ «вимагання/отримання неправомірної вигоди». «Це переважно рішення судів 1 інстанції, але ми також включили рішення апеляційних судів – щоб розуміти, наскільки лояльні до корупції суди різних інстанцій. Із загального масиву таких 60», – зазначив Федір Орищук, керівник інтернет-видання про судові спори «Перша інстанція».
Серед засуджених за неправомірну вигоду більшість становлять працівники правоохоронних органів – 14%. «Найбільш поширений вид хабаря – за закриття справи. На другому місці виявилася земельна сфера – 10%. Найчастіше чиновники отримували хабарі за виділення земельних ділянок», – зазначила Ірина Рибакова, аналітик Тransparency International в Україні. 8% справ пов’язані з медициною, 7% – із наукою та освітою, така ж цифра стосувалася нерухомості; 6% – податкової сфери. Справи проти суддів складають лише 1%. «Це пов’язано не з низьким рівнем корупції серед суддів, а просто з тим, що справи проти суддів рідко доходять до судів», – зазначила пані Рибакова.
«Один із висновків, який ми зробили – це те, що у судах немає загальної практики покарання за хабарі», – зазначив Федір Орищук. Наприклад, серед усіх засуджених до позбавлення волі найбільший термін – 9 років із 12 можливих – отримав начальник відділу фінансових розслідувань Кременчуцької податкової за хабар обсягом 500 тисяч гривень. Водночас, два колишніх заступника мера Мелітополя, що отримали 1,5 млн. гривень, відбулися 3-річним випробувальним терміном. Аналогічні протиріччя помітили із покаранням штрафом. На ті самі 17 тисяч гривень оштрафували і одного із начальників поїздів Укрзалізниці за хабар на суму близько 1 тисячі гривень, і заступника начальника відділу матеріального забезпечення Адміністрації Держспецслужби транспорту, який отримав хабар 25 тисяч гривень. «Що стосується штрафів, у минулому році спостерігалася цікава тенденція: середня сума хабаря склала 22 тисячі гривень, а середня сума штрафу – 19 тисяч. Виходить, що хабарі ростуть разом із доларом, але штрафи не збільшуються», – зауважила Ірина Рибакова.
Федір Онищук також звернув увагу на те, що із тисячі проаналізованих справ приблизно 50-60 на стадії досудового або судового розслідування були перекваліфіковані у ст.190 «шахрайство», або у статтю 364 «зловживання владою» – ці статті передбачають більш м’яке покарання. Наприклад, за хабар обсягом 67 тисяч доларів за передачу в оренду земельної ділянки чиновникові загрожувало до 12 років ув’язнення, проте після того, як справу перекваліфікували на ст.190, він відбувся 3-річним випробувальним терміном. Така ситуація, підкреслив Олександр Банчук, експерт Центру політико-правових реформ, явно свідчить «про те, що і слідчі, і прокурори, і судді, які розглядають ці справи, використовують можливості КПК для того, щоб маніпулювати цими процедурами». Він зазначив, що із усього масиву кримінальних проваджень – близько 120 тисяч щорічно – лише у 0,5% виносять виправдальні вироки, проте у справах щодо неправомірної вигоди у 2015 році виправдальним вироком закінчилася кожна десята справа. «Коли це відбувається лише у корупційних справах – це дуже показово», – наголосив експерт. Олександр Банчук також звернув увагу на те, що усі ці справи стосуються посадовців районного, максимум – обласного рівня. «Якщо подивитися статистику, яку зібрала Transparency International, топ-корупції у нас немовби немає – але ж всі розуміють, що це не так», – зауважив він. В цілому, підсумував пан Банчук, «ці вироки і ця практика не формують тенденцію нульової толерантності до корупції».
Для того, щоб покращити тенденції із розслідуванням та покаранням корупціонерів, необхідно вдосконалити законодавство – «в частині як судових процедур, так і процедур, які пов’язані зі статусом судді», – зазначив Олександр Майстренко, начальник відділу по роботі з особливими активами Юридичного управління Національного антикорупційного бюро України. Наразі серйозною перешкодою для слідства є неможливість застосувати до судді такі заходи як взяття під варту. Іншою проблемою, на якій наголошують у НАБУ, є «витік інформації» у процесі розслідування: завдяки тому, що усі ухвали судді одразу вносять до єдиного державного реєстру судових рішень, судді, щодо яких провадять розслідування, заздалегідь дізнаються про заплановані проти них заходи – наприклад, обшуки, і завдяки цьому встигають приховати усі важливі документи. «Таким чином, матеріали, які готують місяцями, фактично втрачають за день», – констатував пан Майстренко. Експерти зазначили, доречніше було б вносити ці ухвали до реєстру вже після завершення процесуальних дій. На думку пана Майстренка, ситуацію покращила б заборона відпускати підозрюваних суддів під заставу. Водночас, зауважив Олександр Банчук, виключення будь-яких варіантів запобіжного заходу окрім взяття під варту може стати приводом для позовів до Європейського суду з прав людини. Натомість, «є інші дуже ефективні заходи на цьому етапі розслідування – цілодобовий домашній арешт з електронним браслетом, з вилученням закордонного паспорта і обов’язком щодня з’являтися у відповідне місце, яке визначить слідчий чи прокурор», – зазначив він.
Олександр Майстренко зі свого боку зазначив, що у НАБУ за 4 місяці роботи відкрили вже більше 12 проваджень, у яких пред’явлені підозри. «8 проваджень стосуються суддів, 4 провадження – працівників прокуратури та Національної поліції, три із них вже передано до суду», – повідомив Олександр Майстренко. Найменший із хабарів, що фігурують у справах – 800 доларів, найбільший, в отриманні якого підозрюють суддю Бурана із Малинівського районного суду Одеси – 500 тисяч гривень. Це провадження знаходиться на стадії досудового розслідування, судді вже пред’явили підозру. Резонансну справу стосовно працівників прокуратури та працівників Національної поліції Тернопільської області передадуть до суду у травні. Перші вироки у цих справах очікують наприкінці 2016 року. Олександр Банчук звернув увагу на те, що з моменту початку роботи НАБУ значно активізували свою діяльність й усі правоохоронні органи. «Активність Антикорупційного бюро змушує бути активними інші органи – кожен орган хоче виправдати своє існування, і це хороший тренд», – зазначив він. На думку експерта, наступним поштовхом до зрушень у боротьбі з корупцією стане запуск Державного бюро розслідування, яке займатиметься корупцією на середньому рівні, на відміну від НАБУ. Крім того, в експертних колах обговорюють можливість створення спеціального антикорупційного суду. «Для цього потрібні зміни до закону про судоустрій і статус суддів. У межах чинної Конституції це може бути не як окремий спеціалізований суд, а спеціальна колегія у Вищому спеціалізованому суді», – зазначив пан Банчук. Водночас, зазначив він, чіткої концепції створення цієї інституції поки що немає.
