Київ, 25 травня 2016 року – Екологи йдуть у авангарді змін у державі. Вони першими пройшли повний цикл публічної політики. Про це заявили Віра Нанівська, голова правління «Колегіуму Анни Ярославни», та Олег Рибачук, голова Центр UA, під час презентації чергового тематичного обговорення у рамках повного циклу публічної політики та адвокації в Українському кризовому медіа-центрі.
Алла Войціховська, представниця МБФ «Екологія – Право – Людина», навела дані, згідно з якими кожні 15 хвилин в Україні 5 людей помирають від незадовільного стану довкілля, а 7 стає на облік як смертельно хворі. Є проблеми з поводженням з небезпечними відходами, 90% стічних вод очищаються неефективно, приватні підприємства не вкладають гроші у фільтри для очищення повітря, а люди мало поінформовані про ці проблеми. «Уся проблема у відсутності контролю, немає перевірок. Держана екологічна інспекція не є суб’єктом моніторингу. […] У регіонах не відслідковують якісні/кількісні зміни унаслідок природоохоронних заходів. Виділяються гроші на очисні споруди, але ніхто не знає, чи покращився стан річки», – зазначила пані Войціховська.
Руслан Кермач, експерт-аналітик фонду «Демократичні ініціативи ім. Ілька Кучеріва», розповів про дослідження громадської думки про екологічні проблеми. «Топ-3 проблеми: засмічення природи відходами, забруднення атмосфери, неякісна вода. У цьому році до них додалася проблема знищення лісів», – пояснив він. Далі йдуть проблема Чорнобилю та зміни клімату. Пан Кермач зазначив, що більшість українців поки що асоціюють поняття сталого розвитку виключно зі зростанням економіки, не враховуючи важливий екологічний компонент та обов’язковий баланс між економікою, суспільством та екологією. Крім того, суспільна думка розділилася між тим, чи економічне зростання можливе без шкоди для екології, чи ні. Цікаво те, що за словами пана Кермача, найбільш скептично до такої можливості ставляться мешканці сходу України. У разі порушення їхніх екологічних прав, громадяни будуть звертатися до ЗМІ, громадських організацій, але не до правоохоронних органів. Більшість, втім, взагалі нікуди не звертатимуться. Згідно з дослідженням, половина опитуваних готові купувати енергоощадну техніку, утеплювати свої домівки для досягнення енергоефективності, а також сортувати сміття.
Наталія Куць, представниця МБФ «Екологія – Право – Людина», зазначила, що в Україні немає даних про стан екології. Тому неможливо спрогнозувати дії, а отже і продумати стратегію. Крім того, нема кадрів, які б фіксували порушення прав. Також немає аудиту за використанням коштів. Софія Шутяк, представниця МБФ «Екологія – Право – Людина», запропонувала такі інституційні рішення цих проблем. Мають створити Національне агентство нагляду та арбітражу – для контролю за роботою державних чиновників. Його головною метою має стати не знайти винних та покарати, а знайти причини та запропонувати вирішення. Також пані Шутяк підкреслила, що необхідно докорінно реформувати Державну інспекцію екологічного нагляду. «Вона має включати функції контролю та моніторингу. Не може бути екологічного контролю без моніторингу. Перевірки мають стосуватися не лише підприємств, але й органів, які дали дозвіл. Потім перевіряється стан довкілля. І якщо з документами все гаразд, і підприємство все робить по правилам, а стан погіршився, то це все враховується і робляться відповідні зміни», – пояснила експерт. Вона також запропонувала запровадили Школу публічної служби, адже «для того, щоб чогось вимагати треба чогось навчити».
Читайте також:
Система контролю за використанням публічних фінансів потребує реформи – громадські активісти