Київ, 8 червня 2016 року – Україні та Білорусії у двосторонніх відносинах важливо враховувати інтереси одне одного і запобігати загостренню протиріч у безпековій сфері, з огляду на їхню позицію між двома геополітичними полюсами. За таких умов Білорусія, попри тісну військово-технічну співпрацю із Росією, зможе залишатися нейтральною до України. Країнам важливо проаналізувати, як максимально вигідно скористатися своїми особливостями і виробити модель відносин, засновану на прагматичній співпраці в економіці. Такий підхід запропонували експерти Інституту світової політики, презентуючи результати дослідження «Аудит зовнішньої-політики: Україна-Білорусь», в Українському кризовому медіа-центрі.
Події останніх двох років серйозно ускладнили відносини між Україною та Білоруссю у безпековій сфері. В умовах конфронтації між Росією і Україною, Білорусі доводиться обережно балансувати, щоб зберегти і співпрацю з Росією, і дружні стосунки з Україною. «Лідер країни однозначно заявив, що з нашої території ніколи не буде агресії, більш того – що жодній третій країні не дозволять здійснювати агресію; що Україна має бути цілісною, а не федерацією. […]Ми прагнемо, щоб наші відносини будувалися на довірливій, взаємовигідній основі», – заявив Валентин Величко, Надзвичайний і Повноважний Посол Республіки Білорусь в Україні.
«Білорусі необхідна підтримка України, щоб зберегти цю нейтральність. Якщо ми втримаємо ситуацію із конфліктом у цих межах, не допустимо його загострення – тоді Білорусь, попри співпрацю із Росією, зможе залишатися нейтральною», – наголосив Євгеній Прейгерман, керівник експертної ініціативи «Мінський діалог», голова Ради Дискусійно-аналітичного співтовариства «Ліберальний клуб». Для цього бажано, щоб Мінськ і далі залишався платформою для переговорів, незалежно від того, як зміниться їхній формат, тому що це зміцнює позиції Білорусі у діалозі з РФ. Крім того, критично важливо уникати кроків, які можуть спровокувати на реакцію або НАТО, або РФ – наприклад, як це зробила Білорусь торік, відмовившись розмістити російські повітряні бази на своїй території. «З боку України [у разі аналогічної пропозиції НАТО] це б також віталося. Це серйозно посилило б стабільність у регіоні», – додав Андрей Скріба, доктор філософії з політичних наук, науковий співробітник Науково-дослідного центру «Інститут приватизації та менеджменту».
Окремо доведеться вирішувати питання, пов’язані з участю громадян Білорусі у лавах української армії або бойовиків так званих «ЛНР» і «ДНР». У Білорусі за це передбачена кримінальна відповідальність, у той час як Україна прагне захистити, що воювали на її боці.
Серйозною проблемою є також те, що в Білорусії інформаційне середовище дуже подібне до російського. В результаті позиція білоруського уряду щодо України нейтрально-дружня, проте понад 70% білорусів переконані, що в Україні громадянська війна і схильні підтримувати позицію Росії. Причиною частково є і те, що мешканці обох країн на рівні звичайних громадян та експертного середовища доволі мало знають одне про одного. На думку Романа Безсмертного, Надзвичайного та Повноважного Посла України у Республіці Білорусь у 2010-2011 роках, країнам варто було б створити спільний інформаційний портал. Такий спільний українсько-білоруський канал допоміг би не лише подавати більш об’єктивну інформацію про події в Україні, але й допомогло б українцям та білорусам краще розуміти одне одного, додав Андрей Скріба.
Експерти зазначили, що перспектива економічної співпраці – торгівлі, проектів у сфері енергетики, регіональних проектів тощо – дуже вигідна для обох країн. Часті «торгівельні війни» вмотивовані здебільшого прагматичними інтересами або держави, або певних компаній, які намагаються захистити свою монополію на ринку. «Наше завдання – як для експертного середовища, так і для уряду – продумати, як це мінімізувати, щоб це не псувало двосторонні відносини у цілому», – зазначив Євгеній Прейгерман.
На думку білоруських експертів, підписання Україною угоди про асоціацію з ЄС не матиме негативних наслідків для економічного партнерства. «Гадаю членство Білорусії у Євразійському економічному просторі і України у [економічній асоціації з]ЄС, – це те, що нас очікує упродовж найближчих десятиліть. На це бажано дивитися не як на перешкоду, а шукати у цьому нові можливості», – зазначив Андрей Скріба. На його думку, обидві країни могли б вигідно скористатися цією особливістю, наприклад, створивши спільні підприємства на території Білорусі та України. Перші могли б вигідно експортувати свою продукцію на російських ринок, другі – на європейський.
У більш широкому контексті, варто розширювати економічну співпрацю у межах всього балтійсько-чорноморського регіону. «Коли накласти товарні номенклатури та позиції білоруського та українського експорту, то виявляється, що Україна, Білорусь, Польща, Словаччина та Чехія мають економіки, які доповнюють одна одну – вони не конкурентні між собою», – пояснив Ігор Тишкевич. «Через економічну площину ми маємо шанс рано чи пізно вийти на модель співпраці у сфері безпеки», – додала Олена Бетлій, аналітик Інституту світової політики.
Учасники дискусії зазначили, що для подальшої співпраці між країнами важливо, насамперед, призначити посла України в Білорусі. Бажано також глибше вивчати процеси і тенденції в обох країнах. «Україні потрібно замислитися якщо не над центром білорусистики, то принаймні над тим, що ми потребуємо експертів, які будуть ретельно досліджувати, що відбувається у Білорусії та у білорусько-російському контексті», – зазначила Олена Бетлій.
