Недофінансування, нестача кадрів та досвіду роботи з музеями нового типу – основні перешкоди побудови нової гуманітарної політики на Сході – експерти

WATCH IN ENGLISH

Київ, 7 липня 2016 року – Яким чином реорганізувати простір музею у прифронтовій зоні, аби збільшити кількість відвідувачів та як має виглядати сучасна гуманітарна політика – одні з ключових питань конференції для музейних співробітників на тему«Реорганізація і створення музеїв у прифронтовій зоні». Подію організував мистецький напрям Українського кризового медіа-центру, аби якомога ширше висвітлити проблеми музеїв та культурних просторів у Луганській та Донецькій областях.

Починаючи з кінця минулого року команда УКМЦ  відвідувала прифронтові території Луганської та Донецької області, де провела ряд досліджень музейної справи. Відвідали більшості великих і маленьких музеїв. За словами куратора мистецького напрямку УКМЦ Леоніда Марущака складною та важливою темою для музейників сходу стала проблема фінансування та контроль з боку так званих «ДНР» та «ЛНР». «Одні філії знаходяться на території, підконтрольній Україні, інші – підконтрольні бойовикам. 22 місяці працівники музею не отримували зарплатню. Наприкінці 2014 року у листопаді почали видавати матеріальну допомогу в гривнях. Потім змусили зареєструватися у так званій «ДНР» і стали видавати рублі. Це не зарплатня, а матеріальна допомога по курсу 1:2. Я піднімала у Краматорську це питання»,- розказала екс-співробітник Донецького обласного художнього музею Галина Чумак.

На думку виконавчого директора громадської організації «Кризовий медіа-центр «Сіверський Донець», Олега Невениці, навіть повне фінансування мистецької сторони розвитку Сєвєродонецька не гарантує відсутності проблем: «Галерея мистецтв Сєвєродонецька занадто мала для масштабних виставок. У місті немає сучасних культурних програм. Молодь горить бажанням щось робити, але не вміє».

До обговорення проблеми навчання працівників музеїв підключилася й Наталія Каплун, науковий екс-співробітник відділу етнографії Луганського обласного краєзнавчого музею (1998-2015 роки), завідувач сектору археології Луганського обласного краєзнавчого музей (переміщений) 2015-2016 роки. Наталія Каплун розказала, що якісне навчання працівників музеїв має тривати близько десяти років. І такі фахівці в Україні є,  й досі залишаються без роботи. «Не було жодного оголошення, що набирають працівників у музей у Старобільську. Виявилося, що музей працює з 4-го квітня, а нас до музею не брали. При реорганізації музею етнографії нас було звільнено без попередження», – додала пані Каплун. Заступник голови Луганської обласної військово-цивільної адміністрації з питань соціальної та гуманітарної сфери Ольга Лішик підсумувала, що подібні конфлікти в музейних установах тягнуть за собою проблеми з працевлаштуванням цінних кадрів музейної справи. «На жаль, люди повинні самі вирішувати питання проживання самостійно. Нема житла, нема умов роботи, приміщень для експонатів і виставок, тому фахівці і їдуть з області»,- зазначила Ольга Лішик.

Юрій Полідович,провідний науковий співробітник Музею історичних коштовностей України, філіалу Національного музею історії України, колишній провідний науковий співробітник Донецького краєзнавчого музею, виділив задачі,  які стоять перед музейними інституціями. «Це інформування місцевого населення з приводу історії краю, проведення культурних заходів та патріотичне виховання. Але чи не найважливішим завданням я вбачаю інформування солдатів, що таке Донбас», – зазначив Юрій Полідович.

У підсумку експерти зазначили, що так як досі ситуація на сході України залишається не стабільною, наразі варто думати не про побудову вартісних музеїв нового зразка, а про створення музеїв віртуального виду.