Київ, 5 жовтня 2016 року — Коштів, передбачених проектом державного бюджету на 2017 рік, достатньо для реформування галузі, якщо забезпечити їхнє ефективне використання. Для цього необхідно крок за кроком реформувати систему охорони здоров’я, оскільки у теперішній системі ефективне використання коштів фактично неможливе. Про це одностайно заявили представники Міністерства фінансів України, Міністерства охорони здоров’я України та експерти від громадськості під час дискусії в Українському кризовому медіа-центрі.
«Без структурної зміни підходу цей бюджет завжди буде виконувати функцію «підтримування штанів» у нашій системі охорони здоров’я. Суть реформи полягає у тому, щоб цей бюджет інакше використовувати: на конкретні послуги для конкретного пацієнта», — пояснив Павло Ковтонюк, заступник міністра охорони здоров’я України. Повноцінно перейти на нову модель фінансування з 2017 року не вдасться — це завдання бюджетного планування на 2018 і наступні роки, зазначив Віктор Таран, голова центру «Ейдос», експерт групи публічних фінансів Реанімаційного пакету реформ. На його думку, це бажано починати робити вже у березні.
Позиція як Мінфіну, так і МОЗ — збільшувати фінансування тим, хто першим здійснить кроки з реформування, щоб таким чином стимулювати процес перетворення муніципальних власників медичних закладів на реальних господарів. «Ми повинні створити такі правила гри у системі, щоб була мотивація для регіонів, які йдуть швидше за інші. Бюджет має підганяти реформу, а не консервувати існуючий стан справ», — зазначив Павло Ковтонюк. «Як тільки ми побачимо перші кроки до реформи, Міністерство фінансів готове у будь-який час підготувати для тих громад додаткові кошти, щоб стимулювати прогрес реформи», — заявив Сергій Марченко, заступник міністра фінансів України.
Олександр Ябчанка, експерт групи медичної реформи Реанімаційного пакету реформ, нагадав, що ці тези актуальні у контексті не лише реформи охорони здоров’я, але й реформи децентралізації. Після її імплементації профільне міністерство визначатиме принципи роботи усієї системи, механізми управління та фінансування і гарантований обсяг медичних послуг для громадян, а за нормальне функціонування системи на місцях відповідатимуть місцеві органи влади. «Роль місцевих громад — щоб ці [медичні] заклади були, щоб вони були у належному стані, щоб там працювали кваліфіковані лікарі і щоб людина фізично могла туди доїхати. А держава купить у них цей пакет гарантованих послуг», — деталізував Павло Ковтонюк. Відтак задача для місцевих органів влади на найближчий час — подбати про стратегічні інвестиції у підпорядковані їм заклади, насамперед — в інфраструктуру та енергоефективність, у розробку електронної системи обліку наданих послуг. «Власне, у проекті держбюджету саме на це я коштів не побачив. Якщо ці кошти могли б бути вивільнені звідкись у процесі запуску реформи, це було б дуже правильно», — зауважив Олександр Ябчанка.
Павло Ковтонюк повідомив, що первинна ланка медицини перейде на принцип «гроші йдуть за пацієнтом» і застосування єдиних клінічних протоколів вже у 2017 році. За словами Олександра Ябчанки, ті з протоколів, які необхідні для запуску «первинки», на сьогодні уже затверджені. На вторинній ланці цей принцип планують запустити у 2018-му, і за три роки перейти на нього у повному обсязі. Що стосується таких флагманів української медицини, як стаціонарні заклади Національної медичної академії наук, їм найкраще надати управлінську й фінансову автономію, а державне фінансування не збільшувати. «Проведений нами аналіз показав, що у 90% таких закладів платна обов’язкова госпіталізація — від 1 до 5 тисяч», — пояснив Сергій Марченко. При цьому державні кошти у їхньому бюджеті складають лише 10%. Тому логічний вихід — перевести їх в іншу організаційно-правову форму, хоч і залишити у державній власності, і дати їм можливість самим вільно розпоряджатися цими коштами.
Оцінити ефективність реформи допоможуть фінансовий аудит, моніторинг того, скільки коштів і на які послуги буде витрачено для конкретного пацієнта та як після нововведень зростатимуть доходи лікарів. Ключові завдання на сьогодні — детально продумати цей механізм оцінки з чіткими індикаторами ефективності та запровадити єдину електронну систему, де здійснюватиметься облік усіх наданих послуг, наголосили урядовці та експерти. Останнє особливо важливе з огляду на проблему «мертвих душ» — пацієнтів, які фіктивно приписані до певного лікаря. «Ми хочемо, щоб «первинка», як тільки ми запровадимо там цей принцип фінансування, одразу перейшла на електронні відносини із бюджетом. Тільки це повністю зніме ці питання», — зазначив Павло Ковтонюк.
Один з найбільших ризиків для успіху реформи — перетворення її на «розмінну монету» у політичній площині. Наразі між профільним комітетом Верховної Ради і МОЗ є консенсус, але якщо виникнуть протиріччя, подальші зміни будуть заблоковані. «Український політикум має розуміти, що репутаційні ризики від провалу реформи набагато страшніші для них, ніж репутаційні ризики, які можуть виникнути у процесі реалізації реформи», — підкреслив Олександр Ябчанка. Не менш серйозний ризик — міскомунікація між центральними органами влади і тими, хто безпосередньо реалізує зміни на місцях. «Ми на рівні теорії можемо розробити фантастично ефективну систему, але якщо ключові учасники цього процесу не розумітимуть, що відбувається, — нічого не вдасться. А ключовими учасниками є кожен громадянин, кожен медичний працівник і український політикум», — додав експерт.