Київ, 18 жовтня 2016 року – На Маріупольському напрямку розведення сил, передбачене Мінськими домовленостями від 21 вересня, ще не розпочиналося через систематичні порушення режиму тиші з боку бойовиків. Протягом останнього тижня кількість обстрілів значно зросла, проте мешканці більшості сіл і селищ прифронтової зони не покидають своїх домівок. Про військову і гуманітарну ситуацію на Маріупольському напрямку та про настрої місцевого населення розповів полковник Анатолій Марковський, офіцер групи військово-цивільного співробітництва у секторі М, під час скайп-включення із Маріуполя у рамках проекту Українського кризового медіа-центру «Речник мирного життя», що здійснюється за підтримки Міністерства закордонних справ Федеративної Республіки Німеччина.
Українські військові готуються почати відведення сил, але на сьогодні це неможливо – через щоденні обстріли бойовиків
«За минулу добу вони порушили режим тиші 29 разів, у тому числі 20 разів – на Маріупольському напрямку. Застосовували, артилерію, міномети, стрілецьку зброю, тому зараз виконання Мінських угод неможливе», – розповів Анатолій Марковський. Він нагадав, що розведення сил може початися лише за умови 7 днів повного дотримання режиму припинення вогню.
Найскладніша ситуація зараз у Водяному, на яке протягом останнього тижня випала серія потужних обстрілів з артилерії. Після них більша частина села перетворилася на руїни. «Зараз там руйнування приблизно на тому ж рівні, що й у Широкиному. Після влучення снарядів зі 122-мм, 152-мм артилерії від дачного будинку майже нічого не лишається», – пояснив офіцер СІМІС.
Полковник Марковський наголосив, що чутки про буцімто вихід українських військових із Водяного є неправдивими. «У ЗМІ кажуть, що ми нібито здаємо позиції. Такого немає. Збройні сили та інші формування залишаються там, ніхто з позицій не відходив ні на метр», – запевнив він.
Попри посилення обстрілів, люди не покидають своїх домівок
За словами Анатолія Марковського, зараз більшість людей ніяк не відреагували на ескалацію: «хто хотів – вже давно виїхав звідти, хто хотів – залишився». У напівзруйнованому Водяному досі живуть 11 його мешканців, які з різних причин не захотіли виїжджати. Їм допомагають з усім необхідним. В інших прифронтових селищах – Чермалику, Талаківці та інших, де трохи спокійніше, більшість людей, включно з дітьми, залишилися і намагаються жити нормальним життям. Зараз у цих населених пунктах – від близько 900 до 3000 мешканців. «Ніхто нікуди не виїжджає, може, пару чоловік. Діти ходять до шкіл, дитсадків», – зазначив він.
Розмінування території проводиться на окремих ділянках
«В одному із населених пунктів проводить розмінування міжнародна організація “HALO Trust”. Щодо решти розповісти не можу», – зазначив полковник Марковський, пояснивши, що ця інформація є військовою таємницею.
Із місцевими мешканцями регулярно спілкуються, ставлення загалом дружнє
Анатолій Марковський зазначив, що офіцери СІМІС регулярно спілкуються із мешканцями селищ «сірої зони». За цей час вже налагодилися цілком дружні і довірливі відносини. «Цивільне населення звертається з усіма можливими проблемами, починаючи від «привезіть дрова» чи «привезіть медикаменти», – розповів він. Із медикаментами труднощі є завжди. Загалом люди постійно потребують підтримки, тому що більшість із них залишилися без роботи. Полковник Марковський, що з місцевими мешканцями спілкуються не лише СІМІС, але й командування військових частин, які дислокуються поруч.
За його словами, місцеві жителі хотіли б, щоб військові залишилися. «Нас усі дуже просять, щоб ніхто нікуди не відходив. Вони не довіряють цим «представникам» так званих окремих районів, які приїздять домовлятися у Мінськ», – зазначив він.
Анатолій Марковський розповів, що цивільне населення періодично запрошує військових на різні свята. «14 жовтня, на День захисника України, сільський голова Чермалика запросив нас на святковий концерт, і ми приїхали. Попри те, що цей населений пункт знаходиться у сірій зоні, атмосфера була дуже тепла», – розповів він. З нагоди Дня захисника України їх запрошували і у маріупольські школи. «Взагалі те, що люди запрошують нас на святкові заходи і там виконують гімн України, тримаючи руку на серці – це вже показник», – додав він.
