Україні потрібен енергетичний омбудсмен, але його задачі та повноваження необхідно чітко визначити – експерти, народні депутати

Прес-центр УКМЦ

WATCH IN ENGLISH

Київ, 21 жовтня 2016 року – Необхідним доповненням до існуючих механізмів захисту українських споживачів електроенергії і тепла є енергетичний омбудсмен, наявність якого вимагає європейське законодавство. Такого висновку дійшли у своєму дослідженні експерти Київського інституту енергетичних з досліджень (KERI). Цю думку підтримали іноземні експерти, народні депутати та представник НКРЕКП, обговорюючи проблему захисту прав споживачів під час дискусії в Українському кризовому медіа-центрі.

«Це один із шляхів вирішення питання, як сьогодні побутовому споживачеві реагувати на тарифи і якість сервісу компаній-монополістів. Цей інститут відносно новий для Європи, але ми вже маємо декілька позитивних прикладів того, як це працює», – зазначила Світлана Голікова, член стратегічної ради KERI. Олексій Рябчин, народний депутат України, голова підкомітету з питань енергозбереження та енергоефективності Комітету Верховної Ради України з питань ПЕК, додав, що це одна із можливостей України у рамках Третього енергетичного пакету.

Існуючі механізми захисту споживача не вирішують проблеми

Світлана Голікова нагадала, що зараз в Україні існує два механізми захисту прав споживача – судовий та регуляторний. З огляду на статистику скарг споживачів, проблеми у сфері комунальних послуг досить серйозні і вони не вирішуються. Народний депутат Олексій Рябчин зазначив, що лише до «Київенерго» за 2015 рік надійшло 742 938 усних і понад 20 тисяч письмових звернень. «Минулого місяця на урядову гарячу лінію телефонували близько 150 тисяч людей. Серед них, на проблеми у сфері комунального господарства скаржилися 13,5%, більше – лише щодо питань соціального захисту», – додав Роман Вибрановский, керівник «Проекту із стратегічних комунікацій Українського кризового медіа-центру».

http://ukc.gov.ua/about/diyalnist/336218/

Функції енергетичного омбудсмена – аналізувати скарги споживачів і пропонувати рішення

Олексій Рябчин зауважив, що роль енергетичного омбудсмена ширша, ніж медіація чи вирішення спорів. «Одна із функцій енергетичного омбудсмена – збирати інформацію, аналізувати її і видавати пропозиції для регулятора, міністерств, відомств. Ця інституція спілкується з людьми і бачить, скільки звернень з яких питань», – пояснив він.

Світлана Голікова наголосила, що енергетичний омбудсмен не є альтернативою НКРЕКП. «Мова не йде про те, що енергетичний омбудсмен має замінити регулятора – навпаки, цей інститут може допомогти регулятору і сприятиме хорошому іміджу регуляторної комісії», – пояснила вона.

Лев Підлісецький, народний депутат України, зауважив, що питання незалежного арбітражу особливо актуальне в умовах низької довіри до НКРЕКП після підняття тарифів для промисловості і ухвалення формули «Роттердам плюс». На його думку, закон про національного регулятора, навіть якісний, сам по собі проблеми не вирішить. «Мають бути альтернативні майданчики для оскарження рішень, пояснення рішень, і інститут енергетичного омбудсмена якраз і мав би бути на це спрямований», – зазначив Лев Підлісецький. При цьому, додав він, для ефективної його роботи потрібно не так і багато людей: у Німеччині, наприклад, 11 фахівців справляються із розглядом 6000-7000 скарг на рік.

Крок перший: обрати модель, яка найкраще працюватиме в українських реаліях

У світі зараз є три основні моделі енергетичного омбудсмена, розповів Олексій Рябчин. Він може функціонувати як автономна структура (у Франції, Великобританії), як омбудсмен одразу для низки секторів – наприклад, ПЕК та авіаперевезення (Нідерланди, Швеція), або ж бути частиною національного регулятора (Австрія, Польща).

Міріам Космель, керівник проекту в Україні та Білорусі Фонду Фрідріха Науманна за Свободу, зазначила, що Україні зараз потрібно проаналізувати міжнародний досвід та обрати одну з існуючих моделей, або ж розробити свою власну, врахувавши специфіку українських реалій.

«Питання енергетичного омбудсмена – це державницьке рішення. Ми повинні знайти саме ту модель, яка буде працювати», – підкреслив Олексій Рябчин. Він зазначив, що в Україні регулятор часто ставав заручником політичного тиску тих чи інших гравців, тому енергетичному омбудсмену варто було б надати право вето на рішення регулятора. «Я гадаю, що ця інституція мала б бути у складі НКРЕКП і мати право вето на рішення регулятора, […] яке може бути подолане певною кількістю голосів. Такі речі в умовах нашої несталої демократії допоможуть захистити права малих споживачів», – зазначив Олексій Рябчин.

Механізм

Олексій Рябчин зазначив, що положення про створення енергетичного омбудсмена вже прописане у прикінцевих положеннях законопроекту про НКРЕКП. Йдеться про те, що уряд за три місяці має розробити відповідний проект закону. «Ми спробуємо зробити це швидше, тому що питання захисту прав споживачів потребує нагального вирішення», – зазначив народний депутат.

Міріам Космель зауважила, що створення енергетичного омбудсмена, очевидно, займе чимало часу, тому бажано розглянути варіанти, які механізми вже на цьому етапі могли б забезпечити ефективний захист прав споживачів.

Формула якісного енергетичного омбудсмена: незалежність, неупередженість, конфіденційність

Учасники дискусії наголосили, що для якісного виконання своїх функцій новий інститут має бути максимально незалежним та неупередженим. Про це необхідно подбати вже на етапі його створення. Для цього можна орієнтуватися на позитивний кейс створення Ради бізнес-омбудсмена – як з точки зору органів, що брали участь у її створенні, її статусу недержавної неприбуткової організації, так і з точки зору сталого незалежного фінансування, зазначив Ярослав Григорчак, заступник бізнес-омбудсмена. «По-перше, має бути чітко визначений мандат. Із цим, гадаю, проблем немає – це скарги усіх споживачів послуг природних монополій […]. Другий аспект – стале фінансування, щоб забезпечити його якісну роботу», – зазначив Ярослав Григорчак.