ГО «Мирний берег» видала звіт «Страчені на Донбасі», у який увійшли факти та докази злочинів, скоєних на Сході України. Розслідування тривало більше півроку. Завдання – притягнення винних до кримінальної відповідальності. У звіт увійшли дані по 95 злочинах. Дані збирали правозахисники, юристи та громадські слідчі. Про це розповіла Катерина Віжевська, авторка звіту «Страчені на Донбасі», координатор проекту «Страчені на Донбасі: факти катувань та вбивств на сході України», заступник голови правління Громадської організації «Мирний берег», під час прес-брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі.
Злочини, включені до звіту, відповідно до міжнародного законодавства кваліфікуються як злочини проти людяності та воєнні злочини. У звіті кілька категорій. Перша категорія – це причина смерті. Відповідно до результатів розслідування у 63 випадках причинною смерті став розстріл чи вбивство, у 16 – з попереднім застосуванням катування або насилля. Також аналізу був підданий момент скоєння самого вбивства. У 43 випадках вбивство відбулось під час затримання, у інших – під час незаконного утримання у полоні. Ще у 20 випадках не вдалось встановити момент загибелі постраждалих. Із 95 постраждалих у злочинах: 84 були чоловіками і 11 – жінками. У 50 випадках постраждалими були цивільні, 45 – військові.
Окрім фактів самих злочинів до звіту також увійшли імовірні винуватці та докази їхньої причетності до злочинів. У 49 випадках злочин був скоєний представниками незаконних збройних формувань так званої «ДНР», у 30 – представниками «ЛНР». У 11 справах імовірними винуватцями є представники українських військових. У 5 справах імовірні винуватці не були встановлені. Катерина Віжевська підкреслює, що розслідування велося у відповідності з українським законодавством та міжнародним гуманітарним правом.
Борис Книров, автор звіту, юрист ГО «Мирний берег» зазначає, що уся зібрана інформація увійшла до спеціально утвореної бази даних. Вона слугуватиме потужною доказовою базою скоєних злочинів та причетності до них «ДНР», «ЛНР» та Російської Федерації під час розгляду справ на національному рівні, а також міжнародним судом.
Борис Книров підкреслює прогалини в українському законодавстві, які не дозволяють достатньо ефективно проводити розслідування у вказаних справах та притягувати винних до покарання. Однак головною проблемою, яка зводить розслідування нанівець, на його думку є безвідповідальність та брак ініціативи відповідальних службових.
Можливе рішення проблеми захисту прав українських громадян на тимчасово окупованих територіях юрист вбачає у примусовому припинені конфлікту за допомогою тиску міжнародної спільноти на Російську Федерацію. Саме остання, на його думку, має нести увесь тягар відповідальності за події на Сході України. Україна ж, зі свого боку, на законодавчому рівні повинна забезпечити соціальний захист не лише військово-службовим постраждалим внаслідок військових дій на Донбасі, але і цивільному населенню країни.
