За деякими підрахунками, кожен українець щорічно виробляє 300 кг сміття. Через відсутність належного механізму переробки сміття та відходів, в Україні постійно збільшується кількість сміттєзвалищ. Для покращення ситуації потрібно передивитися підходи до переробки відходів та встановлення цін за ці послуги. Однак люди мають розуміти, куди саме йдуть кошти. «Можна важити машини, які збирають сміття та відвозять його на полігон. Це дасть розуміння, яка маса сміття завезена, а відтак і корегувати платежі для населення по згенерованій масі сміття», – зазначив Святослав Павлюк, керівник київського офісу Асоціації «Енергоефективні міста України», під час дискусії в Українському кризовому медіа-центрі.
Для того, щоб українці почали роздільно збирати відходи, у них має бути стимул, переконана народний депутат України Альона Бабак. Стимулом може стати принцип розширеної відповідальності виробника. Якщо виробник сплачуватиме за весь цикл продукції – споживач платитиме лише за власні несортовані відходи, які неможливо переробити. Народний депутат підкреслила, відповідний законопроект вже зареєстрований у Верховній Раді та очікує на перше читання.
«Виробник, коли створює дизайн упаковки та пакує у неї товарну продукцію, також має думати, що він повинен буде у кінцевому випадку заплатити і за перероблення та утилізацію цієї упаковки, – пояснила Альона Бабак. – Тоді виробник думатиме, якою має бути ця упаковка, щоб йому було дешевше у кінцевому результаті заплатити за перероблення та утилізацію».
Окрім відповідальності виробника, необхідний і фінансовий стимул для споживачів. Таку тезу озвучила Тетяна Бойко, координатор житлово-комунальних і енергетичних програм Громадянської мережі «ОПОРА». Крім того Тетяна Бойко зауважила: «Спочатку треба ввести розширену відповідальність виробників, а не підвищити тариф. За моїми даними, близько 40% відходів можна охопити розширеною відповідальністю. Після цього можна і необхідно піднімати тариф. Але ми розуміємо, що тариф буде не на весь обсяг сміття, а тільки на те сміття, [яке не можна переробити]».
Постає питання і монополії на ринку вивезення відходів. Так, Київ є доволі конкурентним, але, наприклад, у більшості населених пунктів Київської області відходи вивозять комунальні підприємства, які утворені при місцевих радах. Окрім цього, органи місцевого самоврядування не проводять конкурс на визначення виконавця вивезення побутових відходів.
«Немає альтернативи. Є підприємство, яке надає послуги, і люди не можуть обирати іншого виконавця. Саме монопольне становище – це не порушення законодавства, а специфіка ринку. А зловживання монопольним становищем – порушення. Саме на таких ринках треба бути більш уважним, щоб суб’єкти не завищували ціни, не ставили інші умови, які неможливо встановити за умови значної конкуренції. У межах наших можливостей ми намагаємося контролювати конкуренцію», – зазначила Юлія Янова, заступник голови київського територіального відділення Антимонопольного комітету України.
Розширення відповідальності виробників та сортування відходів – найбільш оптимальний на сьогодні варіант для України. Проте не варто плутати поняття «відходи» та «відходи упаковки». «Відходи упаковки, на які розповсюджується розширення відповідальності, це не більше 30%. За рахунок роздільного збирання вирішується питання вторинної сировини – відходів упаковки. Сміття, тобто решта, яка залишається, це 70%. Це питання переробки, спалення тощо. Але виробники товарів в упаковці не мають сплачувати за це», – підсумувала Анна Таранцова, голова робочої групи по поводженню з відходами Американської торгової палати в Україні.
Графічні матеріали – Американська торгівельна палата.
