Біженці, особи, які потребують додаткового захисту та шукачі притулку в Україні є значним трудовим ресурсом, особливо в умовах дефіциту працівників робітничих професій, але чинне українське законодавство практично унеможливлює для них офіційне працевлаштування. Такий ключовий висновок дослідження «Ключові аспекти зайнятості біженців, осіб, які потребують додаткового захисту, та шукачів притулку в Україні», проведеного Благодійним Фондом «Право на захист». «Ці люди бажають працювати, деякі з них мають необхідні навички, але наразі діюче українське законодавство не дає їм можливості працевлаштуватись і збагачувати державний бюджет України», – зазначила Анастасія Бондаренко, правовий аналітик благодійного фонду «Право на захист», під час презентації дослідження в Українському кризовому медіа-центрі.
Для 63% шукачів притулку, основна проблема з працевлаштуванням – відсутність необхідних документів. «Щоб бути легально працевлаштованим в Україні, треба мати ідентифікаційний код, який можна отримати лише за наявності паспорта. У шукачів притулку, як правило, паспорту або немає, або він зберігається у державній міграційній службі і отримати його дуже важко», – пояснила Анастасія Фітісова, аналітик у сфері міграції. Така ситуація призводить до того, що більшість біженців та шукачів притулку зайняті у неформальному секторі.
Крім того, труднощі працевлаштування для біженців та шукачів притулку на ринку праці пов’язані з небажанням роботодавців брати на роботу осіб з таким статусом – про це казали кожен другий з опитаних. Ще 40% назвали значною проблемою мовний бар’єр.
У рамках дослідження опитали 377 осіб, із них 236 (63%) шукачів притулку та 141 (37%) особу, які мають одну з форм захисту (статус біженця або статус особи, яка потребує додаткового захисту). 60% опитаних проживають у Києві або Київській області, 40% — у Харкові та області. Збір даних проводили з 4 червня по 25 липня 2018 року. Загалом станом на липень 2018 року в Україні налічувалося 3,5 тисячі людей, які мають статус біженців або осіб, які потребують додаткового захисту, та близько 5,5 тисяч людей, які звернулися за отриманням такого статусу.З-поміж опитаних біженців та шукачів притулку, 43% – працюють, 33% – безробітні у пошуку роботи, 24% – економічно неактивні. Більшість із зайнятих питаних працюють у сфері торгівлі та послуг (44%), 13% – на некваліфікованих роботах (вантажники, прибиральники тощо), 10% є керівниками чи власниками малих бізнесів. «Є великий розрив між сферами, де працюють опитані та тими, де вони можуть працювати відповідно до своєї кваліфікації», – зазначила Анастасія Фітісова. Зокрема, 12% мають кваліфікацію для роботи у сфері освіти і науки, 12% – у сфері готельно-ресторанного бізнесу, 10% – в охороні здоров’я і фармацевтиці.
«Такі дослідження мали б проводити на рівні держави, але на жаль, держава зараз не збирає жодних даних про інтеграцію саме біженців, шукачів притулку та осіб, що потребують додаткового захисту, збираються дані лише адміністративного характеру», – зазначила Анастасія Фітісова.
Анастасія Бондаренко нагадала, що в Україні, на відміну від країн Європи, біженці не отримують фінансової допомоги від держави – лише разову виплату у розмірі менше 1 тисячі гривень.
Вирішення проблеми з працевлаштуванням осіб цих категорій актуальне і з огляду на дефіцит працівників робітничих професій, який виник внаслідок масового виїзду українців на заробітки за кордон, зазначила Анастасія Бондаренко. За даними Державної прикордонної служби України, понад 3,6 мільйонів заробітчан працюють за кордоном на постійній основі, на сезонних роботах – до 9 мільйонів.
Олексій Позняк, кандидат економічних наук, завідувач відділу міграційних досліджень Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи Національної академії наук України, розповів, що Росія вперше за останні роки вийшла на друге місце за кількістю трудової міграції громадян України, поступившись Польщі, міграція до якої виросла більше ніж удвічі. Раніше трудові мігранти обирали Росію здебільшого через відсутність мовного бар’єру та можливості подорожувати за внутрішнім паспортом. Зараз більше українських заробітчан переорієнтувалися на ЄС – через геополітичну ситуацію та падіння курсу рубля, а також кращі умови праці та рівень заробітної плати, кампанії за легалізацію мігрантів та формуванню міграційних мереж. «Безвізовий режим дозволяє [трудовим мігрантам] прийняти більш обґрунтоване рішення: спочатку поїхати подивитися, а вже потім планувати трудову поїздку», – відзначив Олесій Позняк. Він також розповів, що зараз відбувається негативний процес переходу тимчасової міграції у постійну форму і ситуація може покращитися лише у разі зростання української економіки.